Хороші питання

Вся ця метушня зі святкування нового року лише спосіб відволіктись від похмурих думок.

Рік минув. І що? Що зроблено? А навіть якщо і багато зроблено, то чи все ми зробили що могли? І взагалі, чи робили ми те що треба?

Це хороші питання. Важливіші ніж вибір страв та алкоголю для новорічного столу. Відповіді підкажуть як прожити наступний рік.

Менше слів

Люди, які діляться своїми планами на майбутнє рідко їх втілюють в життя. Це знають усі. І це не лише через людську заздрість.

Розповідаючи про свої плани, ми почуваємось так наче досягнули мети.

Наші емоції не знають різниці між вигадкою і правдою. Для емоцій і перше і друге реальність. Тому дітям подобається вдавати з себе супергероїв, а дорослим вихвалятись досягеннями, яких насправді не було.

Розповідаючи про свої плани, ми вбиваємо жадання, ми втрачаємо силу, ми обманюємось.

Замість розповідати про свої плани комусь, краще сказати собі: я зроблю це. І почати діяти. Потрібні дії. Слів було сказано достатньо.

Друга половина

Складно поступити, але ще складніше не вилетіти підчас однієї з десяти сесій впродовж навчання. Дорого придбати житло, але ще дорожче його утримувати, ремонтуючи і прибираючи. Важко зав’язати стосунки, але ще важче зробити їх тривалими на все життя.

Причина невдач і поразок в концентрації уваги на першій половині й нехтувані другою. Вони не від’ємні, вони одне ціле. Не буде першої не буде і другої, а якщо не буде другої, тоді наявність першої втратись будь-яке значення.

В мене давно була ідея написати книжку, яка б допомогла жити людям, яких я навчаю. Але втілювати цей задум у мене не було ресурсів. В мене були ресурси для блогу. Я почав рік тому – 24 грудня. Писав два рази в тиждень на теми, які виникають в повсякденному русі крізь життя, без системи, в довільній формі, у вільний від основної роботи час. Дякую всім, хто читав.

Життєвонеобхідне

Є речі, які ми робимо чи купуємо заради соціального престижу, не дбаючи про життєвонеобхідне.

Ні, я не пропоную вбрати лахміття чи розбити новий планшетник об стіну. Соціальний престиж теж життєвонеобхідний. Нам хочеться бути як всі чи попереду всіх. Ця риса людської природи – фундамент світової економіки.

Але чи вартує соціальний престиж нашого здоров’я, стосунків з близькими людьми, нашого майбутнього? Ви знаєте правильну відповідь, і ви також знаєте, що реальне життя часто суперечить правильним відповідям.

Ось вихід: соціальний престиж залежить від соціального середовища, тому замість того щоб жертвувати важливим заради соціального престижу, краще знайти таке соціальне середовище, де це важливе буде складовою соціального престижу. Знайтесь з достойними людьми.

Ви б хотіли одержати листа на новий рік ?

Не банальний віршик на телефон, не пару стандартних фраз на стіні в соціальній мережі, не імейл з лінком на безлике веб привітання, а справжній лист? З марками і штемпелем на конверті, писаний від руки, можливо не дуже каліграфічним почерком і можливо не надто високим штилем, але адресований персонально вам і нікому більше в світі лист?

Все просто. Купіть конвертів, марок і гарний папір. Візьміть ручку і напишіть привітання для людей, яких знаєте, і які знають вас, яким довіряєте, яких любите, яких поважаєте, яким бажаєте добра, які як і ви чекають на листа.

Зробіть перший крок. Листи відсилати так само добре як і діставати.

Життя 2.0

Те, що ми читаємо, слухаємо і дивимось, формує нас.

Те, як ми читаємо, слухаємо і дивимось, формує нас також.

Не просто наш смак чи наші вподобання, але нас самих. Воно робить нас такими як ми є. Наш характер, сила волі, чесноти, відсутність мозгів усе це не лише вроджене, але і набуте.

Звичайно існують інституції, які зумисно впливають на свідомість мас, проте вплив на свою свідомість кожна людина допускає самостійно. Сприймаючи те, що їй пропонують. Як належне. Як манну з небес. Вимагаючи ще, коли і так вже було забагато.

Кажуть – це життя 2.0. Там не два, там більше, і ноль не в нашу користь.

Оптимізм

Кожна проблема - це можливість для змін.

Кожна невдача - це плата за навчання.

Кожне випробування - це свідчення турботи про нас.

Справа не в грошах

Сьогодні я запропонував групі студентів розв’язати головоломку. Дев’ять точок і через них треба провести чотири лінії не відриваючи руки. Суть в тому, що точки утворюють квадрат, і щоб виконати завдання треба вийти за межі квадрату. Це складно і напевно мало хто взагалі може додуматись до розв’язання самотужки.

Особливого ентузіазму аудиторія не проявила. Пізній вечір і це вже четверта пара. Хтось спробував малювати на дошці. Хтось витягнув зошит і ручку і щось там креслив. Але більшість. Переважна більшість сиділа і дивилась на дошку зрідка ліниво малюючи пальцями в повітрі.

Я вирішив підвищити ставки. Витягнув з гаманця фіолетову купюру з портретом Грушевського і поставив її торцем на стіл.

В аудиторії відбулись разючі переміни. Одразу декілька людей почали шукати зошити і ручки. Через хвилину решта їхніх колег також взялися інтенсивно щось там малювати на папірчиках, які чудесним чином з’явились на партах. Нарешті в них виникли питання: "А лінії мають бути прямі? А що таке лінія? А якщо ... ? А чому ...?" Один зі студентів навіть поставив ключове питання "А чи можна вийти за межі квадрату?" Плакали мої п’ятдесять гривень ? На щастя ніхто не скористався з цієї ідеї. Портрет Грушевського повернувся в портмане.

Якщо ви хочете щоб люди почали працювати, то покажіть їм гроші. Платити не обов’язково.

Але ось другий важливіший висновок: самі по собі гроші як стимул не гарантують розв’язання проблеми, якщо проблема вимагає творчого підходу.

Справа не в грошах. Для творчості потрібне натхнення. Його не купиш за гроші.

Спам

В моєму мейлі є кнопка спам. Якщо мені приходить безглуздий лист, наприклад, що я виграв мільйон, то я натискаю цю кнопку і маю спокій. Будьте певні якщо відповісти на перший лист, то в наступному у вас попросять гроші, адже ви виграли мільйон, чому б не оплатити якісь там послуги наперед?

Це існує відколи існує інтернет. І сьогодні є люди, які розсилають такі листи, є люди, які на них відповідають, і є люди, які (уявіть собі) платять гроші.

Спамери є скрізь. В реальному житті також. Людина вважає, що вона розумніша за вас і може вашим коштом вирішувати свої проблеми ще й переконуючи вас, що це саме вам роблять послугу. Що тоді?

По-перше, треба радіти. Адже ви виявили спамера вчасно. І навіть якщо невчасно, тоді всеодно треба радіти, бо значить тепер ви зможете його позбутися.

По-друге, треба нагадати собі, що ніхто вас не зобовязує відповідати на кожне питання і пропозицію. А навіть коли ви відповіли, то ніхто не може вам заборонити передумати. Є кілька чарівних слів і фраз – "Дякую, ні", "Не знаю", "Мене це не цікавить", "З цим не до мене", "В мене немає часу", "Я передумав". Їх тим легше вимовляти чим з більшою наглотою ви маєте справу.

Наглість це не друге щастя, це велика біда. Вона заслуговує на співчуття.

Спротив-2

Я говорив з кількома людьми про мій текст про спротив і вони казали, що їм треба це щераз прочитати, щоб осмислити. Не треба ще раз читати, краще я напишу ще раз. Краще ?

Ось я замість того щоб робити те, що треба, пишу зараз ці рядки. Чому? Невже існує якась причина того, що я не роблю те що маю робити? Ні. Такої причини не існує.

Існує не причина, існує спротив. Існує сила, яка не хоче щоб ми робили, те що маємо робити.