Сьогодні я запропонував групі студентів розв’язати головоломку. Дев’ять точок і через них треба провести чотири лінії не відриваючи руки. Суть в тому, що точки утворюють квадрат, і щоб виконати завдання треба вийти за межі квадрату. Це складно і напевно мало хто взагалі може додуматись до розв’язання самотужки.
Особливого ентузіазму аудиторія не проявила. Пізній вечір і це вже четверта пара. Хтось спробував малювати на дошці. Хтось витягнув зошит і ручку і щось там креслив. Але більшість. Переважна більшість сиділа і дивилась на дошку зрідка ліниво малюючи пальцями в повітрі.
Я вирішив підвищити ставки. Витягнув з гаманця фіолетову купюру з портретом Грушевського і поставив її торцем на стіл.
В аудиторії відбулись разючі переміни. Одразу декілька людей почали шукати зошити і ручки. Через хвилину решта їхніх колег також взялися інтенсивно щось там малювати на папірчиках, які чудесним чином з’явились на партах. Нарешті в них виникли питання: "А лінії мають бути прямі? А що таке лінія? А якщо ... ? А чому ...?" Один зі студентів навіть поставив ключове питання "А чи можна вийти за межі квадрату?" Плакали мої п’ятдесять гривень ? На щастя ніхто не скористався з цієї ідеї. Портрет Грушевського повернувся в портмане.
Якщо ви хочете щоб люди почали працювати, то покажіть їм гроші. Платити не обов’язково.
Але ось другий важливіший висновок: самі по собі гроші як стимул не гарантують розв’язання проблеми, якщо проблема вимагає творчого підходу.
Справа не в грошах. Для творчості потрібне натхнення. Його не купиш за гроші.