Що визначальне для успіху?

Протекція. Так вважають. Але це не так. Вона лише допомагає зрізати кути.

Завдяки протекції ви наприклад можете влаштуватись на роботу, але протекція не зробить з вас фахівця. Якщо розрив між займаною посадою та навиками буде разючим, то протекція зробить з вас посміховисько. Немає такого навику, який ви автоматично освоїте тільки тому, що хтось за вас кудись подзвонив і з кимось домовився. Вміння не купиш за гроші. Звичайно можна найняти людину, яка вас навчить, але саме вміння не купиш. Воно приходить, коли зійде сьомий піт.

Успіх це відчуття, яке має народитися у душі. І нехай хоч пів світу вас хвалить, якщо ви знаєте, що ця похвала не заслужена, ви не відчуватимете успіху.

Серед усіх рис характеру, які народжують успіх, найважливіша наполегливість – вміння не здаватись попри все. 

Шанс приходить несподівано

Як правило вам пропонують працювати безплатно, але пропонують те, що є вашим. І що робити тоді? Ну, можна з’їхати з теми і далі сидіти і нарікати на світ. Але що станеться, коли використати свій шанс?

Ні, на вас не впадуть золоті гори і цілком можливо, що ваша праця так ніколи і не буде оплачена. Адже чим далі тим більше нас поглинає економіка непотрібу, коли справді важливі речі коштують копійки чи взагалі даються нам безкоштовно, але у нас виманюють практично всі наші ресурси за сучасні аналоги кольорових шкелець і брязкалець для індіанців.

Можливо саме цей страх працювати «за так» і зупиняє вас? Але в чому тоді ваша мрія – у справі, яку хочемо робити, чи у винагороді за неї? 

Самоствердження

Жадність, пиха, зацикленість на собі. Все це називається самоствердженням. Але що, якщо спробувати самостверджуватись через жертовність, смирення і допомогу іншим?

Життя після пар

Уявіть собі день вашої свободи.
Сонячний ранок
і ви знайте для чого сьогодні відкрили очі,
і вам не хочеться більше спати,
і ви сповнені сил і бажання жити.
Всі сумніви притихли,
всі образи згасли,
все зло, яке було в минулому, відійшло.
Залишились тільки світлі спогади.
Ви питаєте себе: що далі?
І це питання не риторичне,
не сповнене відчаю і розпуки,
але це питання нової людини,
яка знає для чого Бог привів її на цей світ.
Ви збагачені досвідом розчарувань.
Хоч і втратили десять років навчаючись у школі,
а потім ще пять в університеті,
і я вже не знаю скільки навчаючи інших,
але не шкодуєте про це.
Бо тепер ви на свободі.
Бо тепер всі дороги перед вами відкриті.
І значно важливіше, що буде потім,
аніж те, що було колись.

Культ помилок

Є велике протиріччя між тим як нас оцінюють в школі і якостями які потім потрібні у житті. Культ (відсутності) помилок робить медвежу послугу, бо люди на вівтар непомильності кладуть свою дієвість.

Коли у вас вперше

Коли я натискаю клавіші на клавіатурі літери миттєво миготять на екрані і я можу читати текст одночасно друкуючи його. Але в житті все не так. Пауза між дією і результатом часто дуже значна. Іноді настільки що ми навіть забуваємо, що колись чогось прагнули і щось для того робили. Аж тут результат з’являється з небуття і питаєш:  для чого воно мені тепер? Можливо для того, щоб з’явилась впевненість в тому що справа над якою працюю сьогодні, якій присвячую сили і час, обов’язково матиме результат. Без такої впевненості не можливо нічого довести до кінця. Тому кажуть, що все найважче дається, коли вперше.  

Кріпацтво

В нас люди закінчують університет у віці коли в інших розвинутіших країнах всі лише поступають. В нас треба вчитись рівно пять років і не можна здавати предмети коли тобі зручно, а лише коли визначив навчальний план. В нас не можна провести семестр в іншому університеті, а дисципіни вільного вибору нічого з вільним вибором насправді не мають. Це кріпацтво. Але чи хоче хтось його скасувати?

Jedem das Seine

В кожного свій темп розвитку як і занепаду також. Це самособою зрозуміло. Як і гасло "кожному своє". Але скільки емоцій ми спалюємо намарно переймаючись тим як хтось мчить попри нас зі своїм успішним чи не дуже життям. Як хтось поспішає жити, а потім як поспішає вмерти.

Коли людина молода може виникнути відчуття відсталості, що не встигаєш, а коли людина стара, то мертві ровесники схоже підганяють до могили. Та насправді час у кожного свій. І для навчання також.

Антилекція

Яка протилежність до лекції. Як її назвати? Які її параметри?

Протилежність до лекції це – антилекція. Ось порівняльна таблиця параметрів:

Лекція нудна тягуча складна для сприйняття непотрібна завантажує хилить на сон відбиває охоту вивчати предмет вимагає конспектування втомлює пригнічує монолог в стінах

Антилекція цікава швидкоплинна доступна потрібна розвантажує пробуджує зацікавлює предметом конспект ?! ні не чув розслабляє надихає полілог на свободі

Скасуйте лекції ! Почніть навчатися!

Навчання вже всіх так дістало, що одне тільки слово «лекція» у більшості людей відбиває охоту слухати тему, яка написана після цього слова.

Можливо настав час скасувати всі лекції? 

Уявіть скільки часу з"явиться у студентів і у викладачів щоб зробити щось корисне в цьому житті. Адже ж часто монолог, який триває півторагодини можна вмістити в півтора рядка. 

Один мій колега, який мало що пише (хоча йому платять за те щоб він писав) сказав мені, що хоче чесно виконувати свою роботу і тому ходить на всі засідання і збори. Ну це як солдат який думає, що призначення війська пуцувати мешти і марширувати на параді. Ні, призначення війська вбивати. 

А скільки в нас народу думає, що відвідування лекцій це і є навчання, хоча на тих лекціях вони сплять (добре хоч не одні з одноними), чи триндять, чи текстять на смартфонах чи просто думками літають за вікном. Це не робота і не навчання, це велике фігзнашо.

Тому я кажу: Скасуйте лекції ! Почніть навчатися!

Почати навчальний рік наново

Цей рік для університету особливий. Приходять зміни і цей університет вже інший ніж був колись. Структури, створені щойно недавно, на очах перетворюються на забуту історію. Кабінети і аудиторії міняють своє призначення швидше ніж образ їхнього колишнього життя стирається у мене в голові. Приходить час випробувань. Час виявити наскільки для кожного з нас справді важливий цей університет. Наскільки потрібний він нам. Можливо для багатьох це буде час щоб зясувати яке воно життя без університету?

В мене є пропозиція. Давайте почнемо цей навчальний рік наново. Почнемо його з літургії. Зберемось всі разом і попросимо в Господа помочі, щоб перевів нас через пустелю цих двох семестрів, щоб дав нам терпеливості і виваженості, дав радість від навчання і праці, і дав нам сміливості.

12 вересня о 16.00 церква Апостолів Петра і Павла на вул. Театральній (колишній костел Єзуїтів). Я буду там. А ви?

Хтось крутіший за вас

Чи думаєте ви, що є хтось крутіший за вас?
Хтось святіший, відповідальніший, розумніший, хтось більший патріот?
Хтось такий, хто вирішить всі ваші проблеми і зробить все замість вас?
Поступиться місцем дитині в маршрутці,
і бабцю переведе через дорогу,
піде на вибори, щоб вибрати справделиву владу,
і буде працювати з ранку до вечора змінюючи світ?
Чи думаєте ви що існує цей хтось -
ця краща версія вашого "я" інстальована на вінчестер зовнішньої реальності?

Молитва

Буває так, що результат невідомий, і дуже важливий. Він залежить від наших дій, але переживання заважають нам діяти. І виходить, що головна наша перешкода - це ми самі. Що робити тоді? 

Колись в таких випадках я розповідав собі, що майбутнє визначене наперед і що хвилюватись безглуздо, бо воно або сталося або ні. Інакше кажучи результат невідомий лише для мене, але він існує, він уже є. Думаєте це помагало? Фіг там. 

Апелювати до логіки все це дуже цікаво звичайно, але воно не працює. Коли ставки справді високі, весь цей самообман не вартий нічого.

Замість вдаватись до психологічних операцій над самим собою, краще помолитись. Бо молитва - це єдиний дієвий засіб у справах, на яких нам справді залежить.       

Механізми

Коли хтось десь там щось декларує про новий напрям розвитку чи ще якусь утопію в більшості людей просто відключається слух. Люди не вірять всім цим гарним словам.

Прийдіть в аудиторію і скажіть студентам, що вони на порозі змін, що тепер буде все по іншому ніж було, одним словом що їм дуже повезло. В кращому разі вони вас засміють, а в гіршому подумають, що ви лицемірний корупціонер. 

Гарним словам потрібні механізми, які втілюють їх в життя. Власне кажучи спершу мають йти механізми. І якщо вони допоможуть людям, то люди самі знайдуть гарні слова.

Студентський тоталізатор. Як намахати систему?

В університеті вам не дадуть медаль. Це точно. Як би ви не старались. Навіть якщо ви прийдете на всі семінари і лекції, напишете всі реферати і курсові, завжди матимете всі допуски і довідки, на відмінно здасте всі заліки і екзамени (так ніколи і не дізнавшись, що таке талон №2), навіть тоді, вам все одно не дадуть медаль. Ні золоту, ні срібну, ні бронзову. Вас навіть не похвалять. І вже точно не запропонують роботу. Бо освіта це не спорт.

Система стимулює не бути найгіршими. Не бути в кінці списку. Не мати дурної слави. Що в принципі добре. Але система також обрізає крила і тим хто прагне злетіти вище всіх. Вона не любить переможців. Їй до вподоби посередність.

Люди вступають до університету зі святою вірою, що вийдуть фахівцями. Так їм розповідають. Але хто вчився, той знає, що більше шансів вийти таким самим нулем як ти і прийшов. Багато моїх знайомих в академії мистецтв розповідали, що колись дуже хотіли малювати, але після двох років вивчення академічного рисунку в них це бажання остаточно відмирало. А хіба тут мало людей вбило в собі історика?

То який вихід. Як намахати цю систему кастрації мрій?

Влаштуйте тоталізатор. Приймайте ставки, хто набере більше балів на семінарах чи матиме вищий середній бал за сесію, найкращу оцінку за курсову. Хто таки заповнить аплікацію і поїде на цю програму за кордон чи візьме участь в конференції десь далеко від Львова. Зробіть ставку на себе. Поставте проти своїх одногрупників і валіть їх питаннями, щоб їхні чудові доповіді скатані з підручника не могли приховати їхнього невігластва, влаштуйте на захисті курсових справжню криваву академічну дискусію, замість тратити час на безглузді чати пошукайте інформацію про навчання за кордоном (є стипендії, вам ще заплатять гроші).

Звичайно оцінки не головне і всі ці дешеві понти нікому не потрібні і справа навіть не в грошах. Але дух конкуренції, дух змагання важливий.

Так є така річ як синергія, принцип win-win і зрозуміло треба навчитись грати в команді. Та вас ніколи не візьмуть в жодну нормальну команду, якщо у вас не буде психології переможця. А щоб утвердитись і навчитись перемагати треба пройти через випробування, пройти через змагання. 

Університет: Credo

Я вірю, що університет існує для того щоб через поширення знань і вченості змінювати життя людей на краще і що він має служити.

Найперше служити тим хто до нього вступає – студентам. Університет має для них бути ідеальним середовищем, де б вони могли примножити свої знання, навчитись перемагати, стати на шлях самовдосконалення і закласти надійний фундамент життєвих орієнтирів.

По-друге, університет має служити, тим хто служить студентам через викладання – професорам, доцентам і асистентам. Забезпечити для них найкращі умови праці, щоб вони могли провадити дослідження на найвищому фаховому рівні і щоб мали всі необхідні засоби оприлюднювати здобуті знання, докладаючи їх до скарбниці знань людства. Університет має надати їм визнання відповідно до заслуг.

По-третє, університет має служити, тим хто служить студентам і викладачам через технічне забезпечення навчального процесу і досліджень – лаборантам, секретарям, бухгалтерам, охоронцям та працівникам інших підрозділів. Університет має забезпечити їм справедливий заробіток, відчуття соціальної захищеності, відчуття значимості їхнього внеску.

По-четверте, університет має служити, тим хто служить студентам, викладачам і працівникам через уряд – ректору, проректорам, деканам, заступникам деканів, завідувачам кафедр і керівникам підрозділів. На ці посади мають обиратися моральні відповідальні авторитетні люди, і наділятися повнотою влади та повноважень для реалізації місії університету.

І по-п’яте, університет має служити суспільству. Всі, хто належить до університету мають бути чесними громадянами, які бажають добра своїм ближнім і піклуються про спільноту в якій живуть. Вони мають бути прикладом, мають поважати закони і першими виступати на захист справедливості, традицій і свободи.

З Божою поміччю ми маємо виконувати все це наскільки стане наших сил.