Як можна виявити універсальні принципи?

Розглядаючи шрами свого життя.

Принципи, вони нематеріальні. Їх не видно, їх не можна торкнутись, спробувати на смак чи нюхнути, їх не чутно навіть у суцільній тиші. Але вони себе проявляють.

Коли ми суперечимо принципам, то опиняємось між гострих ножів і кожен наш крок кровоточить, бандажі безсилі, ми спливаємо кров’ю змішаною зі слізьми. 

Коли ми у згоді із принципами ми наче танки-пантери другої світової війни, наче середньовічна важка кіннота. Нас не спинити. Який би ворог не став нам на шлях ми його розіб’єм. 

Коли ми йдем на компроміс

Коли ми йдем на компроміс з сумлінням.

Коли замість розвивати свій талант ми вбиваємо час.

Коли дослухаємось до стадного інстинкту.

Ми намагаємось зламати собі хребет. 

access denied

Жити в двох реальностях одночасно не можливо. Тому я звантажив спеціальну програмку, загнав у неї адресу фейсбуку і тепер як тільки мій браузер намагається потрапити туди з’являється напис access denied.

Ні, ні, соціальні мережі самі по собі не є злом, вони інструмент, який поєднує людей, як телефон, як пошта, як імейл, це платформа для комунікації, можливо не такої якісної як вживу, але від того не менше важливої. Для багатьох людей, які в силу обставин відірвані від рідних і друзів – це найефективніший засіб зв’язку. Справді?

В мене півтисячі друзів, і це кажуть мало. В людей буває по п’ять тисяч друзів. Є отже до чого прагнути. Але не треба. Через соціальні мережі ми втрачаємо відчуття вартості людей, яких знаємо.

Кількість убивця вартості. Як добре зустріти людину зі свого міста на чужині, а якщо це далекий знайомий, то враження, що ти зустрів брата. Дефіцит створює вартість. Люди тепер рідко спілкуються, всі у своїх проблемах ловлять вчорашній день, а соціальні мережі як наркотик забирають це відчуття, підмінюють його ілюзією. Ось вони всі тут, мої друзі. Та насправід це лише старі фотографії на столі. 

Свобода волі

Мені прокомпастували мозг на тему: ви нам кокретно скажіть що і коли треба зробити. І це після бесіди про те, що в сучасній економіці треба брати на себе відповідальність за своє становище – там де ми зараз це результат наших рішень, а не обставин.

Конкретно кажуть дітям в першому класі. Не всій малечі це подобається до речі. Вони протестують, коли їх трактують як собаку павлова. То чому це ярмо таке любе випускникам магістерських програм?  

Кажуть в усьому винні школа, батьки і викладачі… Але я в це більше не вірю. В людей є свобода волі, навіть коли немає вибору.

Розуміння

Що я роблю, коли не знаю, що робити? Я відкриваю одну з книжок, які вважаю важливими і читаю. Їх не багато. Я також розмовляю.

Щоб зрозуміти те, що виходить за межі розуміння, треба поглибити розуміння.

План

Цю тріаду я вичитав у Стівена Кові:

Справи погані і можуть бути ще гірші.
Але ми маємо план дій і його втілюємо в життя.
Тому в нас все як ніколи краще.

Перехід між першим і третім твердженням визначальний.
Ми справді маємо план і втілюємо його в життя?

Наче Star Wars

Star Wars це казка про орден благородних джедаїв, про зловіщих сітхів і про силу, яка має світлий і темний бік. Джедаї на світлому боці, сітхи на темному, а Енакин Скайуокер то джедай, який зробився сітхом і зі світлого боку на темний перейшов, при цьому перебивши майже всіх джедаїв.

В Star Wars дуже  добре показано сутність політичної боротьби. Влада лише інструмент. Але щоб здобути цей інструмент люди готові пожертвувати навіть тим заради чого він їм був початково потрібен.

Мої прогнози виявились гівна варті. Що буде далі? Я не знаю. 

Татуювання на чолі

Коли ми думаємо, що можемо вплинути на інших людей, їх в чомусь переконати, настановити на путь Істини, перевиховати чи змінити – це до нас промовляє наша гординя.

Ні, витягнути  людину з болота не можливо, але людину можна надихнути власним прикладом.

Я читав цю думку в багатьох варіантах (напр. не виховуйте своїх дітей, бо все одно виростуть такими як ви. виховуйте себе). Думаю було б корисно написати щось таке собі на чолі для щоденного нагадування.

PS Так, я знаю на чоло воно не вміститься.

Перспектива

Ми говорили про перспективу. Висновок такий, що в нас її нема. Можливо колись у дітей наших дітей, та не в нас.

Розмова закінчилась, але думаю далі. Адже, що таке перспектива? Існує вона незалежно від нас, чи визначається нашим баченням?

Звичайно, можна навигадувати собі все що завгодно. Маючи стипендію 730 грн. уявляти як тратиш мільйони. Не маючи роботи, мріяти про відзнаки. Але це не перспектива, це - фантазія. Перспектива це не результат - це шлях.

Треба думати, що не так, виявляти причину і шукати спосіб змінити ситуацію на краще. 

6:0

Пам'ятаю дерев'яні лавки стадіону Україна і розфарбовані зеленкою з аптеки прапори, як Карпати тренував Мирон Маркевич і Левко Броварський, і як команда потім вилетіла в першу лігу, а як недавно грала в лізі Європи пам'ятають усі. Чого я не пам'ятаю так це щоб Карпати в когось вигравали 6:0. Ніколи в історії клубу не було такої перемоги.

Карпати перед тим не могли виграти шість матчів підряд. В них виганяли гравців з поля чи не в кожному матчі, іноді по два. В чемпіонаті вони опинились на третьому місці з кінця. І граючи матч на кубок України в другому таймі знову опинились в меншості і пропустили гол. Не знаю чи була в них надія на перемогу. Але в них були фанати. Чотири сектори за воротами заповнені вщерть, знамена, дим і бойовий клич. Карпати зрівняли рахунок, і в додатковому таймі забили переможний гол. Це був перелом. Коли через три дні вони вийшли на гру в чемпіонаті, суперник дістав шість голів у свої ворота.

Кажуть гроші вирішують все, але це не так. Там де людям треба зробити неможливе шанс на успіх зворотно пропорційний до кількості грошей, які людям платять. Найкраще мотивує людей Значення. Відчуття, що твоя боротьба потрібна. 

Ефект запізнення

В самурайських фільмах, коли когось на льоту розтинають, він продовжує рух вперед наче нічого не сталося, і лише потім ми бачимо, що завдано смертельного удару, і відтята голова валиться з плеч. 

Це ефект запізнення. Часто після дискусії нам здається, що всі розійшлись із тим з чим прийшли. Але це не так, насправді жодна взаємодія не минає безслідно, кожна взаємодія має наслідки. Потрібен просто час, щоб наслідки проявились.

Революція

В цьому році я багато писав про революцію, ось тут і тут і навіть тут, так це останнє теж на тему революції. Всі хто говорив, що нічого не буде, краще розуміли ситуацію? Можливо, але можливо і ні.

Ок, що зараз треба зробити? Це залежить де ви. Якщо в Києві, то звичайно треба йти під цвк. Потусуйтесь, поспілкуйтесь з людьми. Принесіть теплого чаю в термосі, їжу принесіть, теплий одяг. Там ви одержите значно більше: відчуття, що живете не даремно, що боретесь за своє майбутнє.

Якщо ви в іншому місті, наприклад у Львові, зважте свої плани на тиждень, можливо вас чекає мандрівка.

Самому їхати можна, але це екстрім. Правильно їхати групою. Чим більша група тим більше шансів доїхати. Зв’яжіться зі своїми друзями, всіх кого пам’ятаєте, подзвоніть напишіть месиджі. Гуртуйтесь і готуйтесь.

Вам потрібен одяг, такий щоб не промокав під дощем і щоб вітер його не продував, потрібне тепле і міцне взуття, потрібні медикаменти (антисептики, бинти, пов"язки, знеболююче) потрібен захист на випадок якщо попадете під газ, з рецептом коктелю молотова також бажано ознайомитись, зброю не треба брати з собою, ви ж їдете на мирні протести і потім Київ таке велике місто, там є все необхідне на випадок війни, вам потрібна їжа на добу чи дві, не відомо скільки часу займе дорога, потурбуйтесь щоб у вас був зв’язок (додаткова батарея для мобільного це те що треба).

Революції не робляться спонтанно. Якщо це революція, то вона має сценарій і він реалізується. Коли почнеться масовий виїзд зі Львова, знайте це ваш час.

PS Прошу, поширте це повідомлення.

Влада над собою

Перешкоду, яка відвертає нас від мети, треба знищити. Нероздумуючи.

А як воно буде потім? Потім потурбується про себе само.

Відчуття влади над собою компенсує відсутність шкідливих псевдоутіх. Компенсує сповна.