За весь час незалежності лише в короткий період перед кризою 2008 студентам пощастило мати стипендію USD100 в місяць. Майже як в бідній частині Європи. А далі почало все повертатись на круги своя.
Пригайдуєте ту статтю міністра Івана Вакарчука на українській правді, де він доводив, що не може такого бути щоб всі вчились на відмінно? Срач був ще той. Розподіливши відмінників ударників і трійочників за відсотками автор забув про двійочників. Так чи інакше було очевидно що справа не в математиці, а в дефіциті. Що в уряду просто немає грошей платити всім.
Багато викладачів тоді цю статтю сприйняли як керівництво до дії. І не тому, що їм так подобається подобатись керівництву. Просто це був привід пояснити несправделивість оцінювання. Скаламутити воду. І почати стригти овець.
Криза 2008 знецінила стипендію майже вдвічі. А теперішня повернула її на допомаранчевий рівень. І тепер лунають думки скасувати її взагалі. Цікаві думки.
Студенти зробили цю революцію гідності. В листопаді 2013 вони організовували виїзд на Київ, а всі "дорослі" політики самоусунулись щоб у разі репресій не опинитись крайніми. Це студентів побили 30 листопада. І це студенти 1 грудня прийшли під АП. І на Грушевського в січні вони були в перших рядах. Підчас ночі гніву у Львові я зустрів на вулицях більше своїх студентів ніж на більшості моїх лекцій. Порахуйте студентів у Небесній сотні. А скільки їх теперішніх (і передчасно колишніх) на війні? Це найактивніша частина суспільства. Наша надія на зміни. Наше майбутнє. Хіба ні?
Справді, не потрібно платити їм стипендію. Хай знесуть цих лицемірів неуків і псевдореформаторів при владі до чортової матері.