Молодий асистент з горою книжок та конспектів в руках поспішав на одну зі свої перших пар. На зустріч йому не спішачи поважно крокує пристарілий професор. З порожніми руками! Асистент набравшись відваги питає: "Пане професоре ви йдете на пару без книжок і конспектів бо усе це маєте в голові?" "Ні відповідає - професор - бо усе це я маю всраці".
Ви знаєте чому студентам нудно на лекціях? Ні не лише тому що матеріал сам по собі нудний чи тому що у студентів зовсім інші інтереси. Головна причина не в студентах. На лекціях студентам нудно, бо нудно самим лекторам. Нудно настільки, що вони навіть не помічають своєї нудьги.
Після першого ж сезону курс лекцій перестає бути викликом. При наявності мінімальних здібностей другий сезон ви зможете прочитати навіть не заглядаючи в конспект, а третій сезон розповідатимете на повному автопілоті лише час від часу відволікаючись від власних думок на інші теми.
Ви нічим не ризикуєте. Ніхто не перевірятиме наскільки у вас актуальний матеріал. Грунтувати курси на радянських підручниках 80- років це норма. Використання західної історіогрфії? Ви про що? Людей зі знанням аглійської практично немає в керівництві українських університетів. Знання мови не вважається цінністю, і не є ніякою кар"єрною перевагою. Скорше навпаки це недолік.
Мені дуже часто студенти жалілись що їхні наукові керівники забороняли їм використовувати будь-яку історіографію окрім української та російської, оскільки підчас захисту в комісії можуть виникнути сумніви що така історіографія була опрацьована. Чому? Та томущо більшість із членів цих комісій вжитті не читали жодної англомовної статті. І проблема тут не у знанні мови (адже врешті решт можна замовити переклад), а просто у відсутності бажання. У відсутності потреби знань. У відсутності цікавості.