Не бійся

Колись на мій під’їзд наклеїли плакат. З часом кольори втратили яскравість, а зображення перетворилось на тінь. Із тіні світилося обличчя Папи і слова «Не бійтеся» як його заповіт.

Не бійся, тільки віруй. Коли тобі важко, повторюй це собі щодня.

Є тексти, які змінюють

Лише один приклад: книжка «Хто є мирянин?» – запис п’яти лекцій Блаженнійшого Любомира, його роздуми і тлумачення документів Другого Ватиканському собору. 

Блаженніший Любомир пояснює, що Церква – це не організація з «партійними квитками», а спільнота Бога і людей, і всі ми, християни є священиками. Саме так, і миряни (світські люди) також. Живучи у світі, ми маємо діяти – своїм щоденним життям вести проповідь Євангелія, навертати наш світ до Бога. 

В мене від цих лекцій наче включилося світло в голові. 

Життя якого вже нема

Мені іноді здається, що я далі у Львові 90-х. Минуле просвічує крізь сучасність. Зроби крок і ти там.

Перед оперним театром гігантська химерна дерев'яна конструкція – імпровізована сцена. Це місцевий  фестиваль Вивих, який триває тиждень і щодня збирає десять тисяч людей. На відбірковий тур Червоної рути записалось двісті груп, і грошей ні у кого нема навіть на сигарети. Все сіре і обдерте, а в повітрі весна, не залежно від того, яка зараз на вулиці пора року.

  

Стара фотографія "вивихнутого" будинку, зроблена двадцять років тому, тепер виглядає як доісторична. Цього будинку більше нема, як і того життя.

Дякую

Сьогодні був особливий вечір. Хотів написати пост як звичайно, але коли я відкрив фейсбук, плани довелось змінити. 

Дякую всім за відгуки про книжку. Цей вечір я запам'ятаю.

Тут дещо для Вас є

Тут дещо для Вас є 

Вишиванка

Коли люди чудять щось таке, що у вас просто виносить мозг, це не конче значить, що люди змінились чи щось з ними сталось, це означає, що у вас було вкрай хибне уявлення про цих людей.

Треба більше слухати людей, бо чим більше людина говорить тим більше показує, який в неї світогляд і яка в неї душа.

Завжди краще знати з ким маєш справу. Щоб не мати справ з недостойними людьми.

 

Без компромісів

Сашко Міщук вирішив щоб стати актором потрібна освіта. На парах минуло два роки і він зрозумів: щось не так.

Це як застрягти на півдорозі. Ще трохи, і вже п’ятий курс, дивись і готовий диплом. А так, виходить змарнований час.

Скільки я в своєму житті чув, що треба мати побільше дипломів, звань і відзнак. Скільки довкола людей не зважає нінащо окрім цих папірців. Виведіть всіх студентів нашого університету, скільки з них тут заради професії і знань?

Але те, що зробив Сашко Міщук, свідчить, що як би хто не намагався підмінити справжню мету навчання, завжди будуть люди, які знайдуть істинний шлях.

Влітку він склав вступні іспити знов. На той самий фах. В інший майстерклас. Тепер все гаразд. 

Посередині

Все не так погано як комусь здається, і не так добре як здається комусь іншому.

Але не завжди істина посередині.

Буває, істина любить крайнощі.

Якщо б ви знали, що кінець світу (чи кінець життя) наступить завтра

що би ви зробили сьогодні?

PS Це так патетично звучить, звичайно, але то питання часто допомагає перестати страждати єрундою і врешті зробити щось вартісне.

За межею

В Іванки Папи є сестра Ірина Папа. Вона вчилась в УКУ. І зробила дуже мудру річ, яку рідко роблять наші випускники. Маючи диплом магістра, продовжила навчання за кордоном – в Данії. Є стипендії і програми, які дають гроші талановитим людям на втілення їхніх мрій.

В молодості дуже важливо мати час, коли ти сам на сам зі світом і з собою, за межами культури, в якій виріс. Час вчитись, час читати, час думати, час пізнавати, і час відшукати точку опори, щоб потім змінити себе і світ.

Перемогти страх

Перед захистом дипломів дуже добре прочитати свій виступ на людях. Здобути впевненість, бо вдруге все легше ніж вперше.

Коли на стаціонарі захисти дипломів, на пари приходять заочники. Я часто запрошую дипломників виступити перед заочниками. Звичайно я нікого не попереджаю заздалегідь, просто запрошую в аудиторію, а потім пропоную провести репетицію захисту перед студентами. Ніхто ніколи не відмовлявся.

Крім Іванки Папи. Вона була найкругліша відмінниця на факультеті з середнім балом чотири-кома-девяносто-дев’ять (з п’яти), написала дипломну відвічні довшу ніж треба і за місця до захисту вже мала весь текст, але коли я запросив її на трибуну, вона закрила обличчя руками.

Ми чекали хвилин п’ятнадцять (ну може не так довго, це гіпербола), але заочники люди дорослі і наполегливі, вони навіть плескали в долоні. Іванка врешті виступила і потім захистилась на п’ять.

Минуло три роки. Іванка в аспірантурі і з Польщі пише мені листа про два виступити, які чекають її за три дня. Лекція на годину в науковому товаристві в Кракові, а потім доповідь на іншу тему на конференції у Варшаві. І все польською мовою, яку спеціально ніколи не вчила. Іванка і не думає відмовитись. Її цікавить як зробити свої виступи кращими. Іванка перемогла страх.

Залізна причина

Хоч ми часто вважаємо, що нам бракує дисципліни, насправді нам бракує мотивації, бракує розуміння для чого ми це все робимо.

Треба відшукати залізне пояснення і безжально розчавити ним всі гнилі відмазки.

PS Трудність в тому, що переважно нам треба робити щось не заради себе, а заради ближніх, а без любові це в принципі не можливо. 

Невидимі причини

Є люди які думають, що вони такі класні, бо це виключно їхня власна заслуга, а що всі довкола такі погані, бо це виключно їхня (тих всіх довкола) вина.

Але насправді завжди за всім є свої причини, які не залежать від людської волі і бажань. І лише наше незнання цих часто невидимих причин робить нас сліпими до чужих страждань.

Подорож нашого життя

Тарас Гакавчин підняв руку і всі тридцять дев'ять людей в аудиторії, нарешті змовкнувши, повернули голови в його бік. Питання, яке прозвучало перед тим, чи є серед ваших знайомих хтось, кого взяли на роботу до школи без взятки? Тарас сміється і відповідає: «Мене взяли… але перед тим я обійшов п'ятнадцять шкіл».

П'ять років раніше все було інакше. Навчання Тарасу було практично паралельно і в нього були реальні шанси так і лишитись без диплому. Але сьогодні він у професії і для своїх учнів найкрутіший викладач. 

А ще ви можете зустріти Тараса під церквою як він волонтером від якоїсь благодійної організації збирає гроші для лікування слуху немовлят, чи під міськрадою, як він протестує разом з активістами, які самоорганізувались через фейсбук, чи просто як він іде вулицями нашого міста з фотоапаратом в руках в десятій ранку і фотографує рідний Львів.

Тарас має свій блог і пише цікаві речі. Ось, зацініть:

«Від непролазної темноти у мене розпочинався панічний страх. Я намагався контролювати себе, але постійний рух у хащах зовсім поруч таки не додавав спокою. Одразу згадалися оповіді про блуд, страх і Карпати. Але одразу і згадалася мотиваційна листівка Свічада - Бог поруч завжди. Коли я до того ж почав блукати серед стежок у темному лісі, втішати себе прийшлося піснями з Тезе і глибокою вірою, що поруч сам Бог, котрий виведе мене. Надія на Бога і мої ноги таки не підвела мене і за хвилин 15 я вже чув рідні голоси. У тяжкий момент я відчув Його присутність.»

Подорож нашого життя триває довше ніж 15 хвилин, але суті справи це не міняє.

Чужі мірки

Соціальний світ подібний на цибулину, він має різні пласти і на кожному пласті здається іншим. Хто щодня запихається в переповнену маршрутку вочевидь живе на іншому пласті ніж той кого персонально транспортують в лексусі.

Це контрасти, вони разючі, їх зауважують усі, але є речі менш помітні, є нюанси. Адже часто люди з однаковим рівнем доходів мають різну якість життя. Ця різниця проявляє себе в обличчі, в погляді, в дрібницях.

Важливо зрозуміти на якому ми пласті і перестати міряти себе чужими мірками.

 

Залік на початку семестру

Є світогляд згідно з яким люди хочуть тільки диплом витрачаючи мінімум часу на навчання. І коли аудиторія на першій лекції скисла, я знаю як їх повернути до життя: розповісти про семестрову звітність.

Це нікого не лишає байдужим, бо все зводиться до системи оцінювання. Говорять про бали, як їх ставити скільки і за що і всьо.

Не говорять про мету – nafiga навчатись і навчати; не говорять про техніку – як вчитись і як навчати. І тому це суцільний фейл. 

Ок. А якщо провести залік на початку семестру?