Це як застрягти на півдорозі. Ще
трохи, і вже п’ятий курс, дивись і готовий диплом. А так, виходить змарнований
час.
Скільки я в своєму житті чув, що треба мати побільше дипломів,
звань і відзнак. Скільки довкола людей не зважає нінащо окрім цих папірців.
Виведіть всіх студентів нашого університету, скільки з них тут заради професії
і знань?
Але те, що зробив Сашко Міщук, свідчить, що як би хто не намагався підмінити
справжню мету навчання, завжди будуть люди, які знайдуть істинний шлях.
Влітку він склав вступні іспити знов. На той самий фах. В інший
майстерклас. Тепер все гаразд.