Чому саме тоді? Бо була така можливість, планети
так зійшлися, що Вояджер-1 міг скористатися їхніми гравітаційними полями
«перескакуючи» від одної до іншої якраз в потрібний момент набуваючи
прискорення. Якщо б Вояджер запустили через рік, через два, чи двадцять два,
він би і близько не долетів так далеко навіть за 350 років.
Є такі миттєвості, коли рішення не можна
відкладати на потім, думати і зважувати, чухати потилицю і сидіти на задниці,
коли треба діяти, бо наступного шансу не буде.
Слова несказані, справи незроблені, мрії нереалізовані
лежать в домовині зволікання. Коли обставини так складаються унікально, що
спеціально їх так не скласти вже ніколи, хіба це випадковість? Нам їх дано, бо нам підсилу з ними дати раду.
Тому, не має бути в нас страху.