Жертва

Ви хочете щось змінити в своєму житті? Досягнути чого не досягали раніше, одержати чого не мали раніше, стати ким не були раніше?

Відмовтесь від звичного порядку речей і ви побачите незвичні наслідки.

Відмовтесь від будь-чого, що так дороге чи необхідне для вас. Не назавжди. Хоча б на деякий час. Принесіть жертву.

Шлях до перемоги стелиться жертвами.

Спротив

– Я б хотів поговорити з вами про Спротив.
– Про Що?! Перепитали мене одразу кілька студентів, які рік як вивчили рідну мову і ще не знають всіх слів.
– Про Спротив.
– Про шпроти?
– Ні не про шпроти, а про Спротив, про Resistance, про Сопротівлєніє. Про те що нас зупиняє.
– А... Це ви тому що сьогодні спізнились на пару? В аудиторії сміх. Їм весело. Нічого. Зараз заплачуть.
– Ні. Тому що я про це недавно прочитав. Точніше я про це прочитав давно, але нещодавно знову прочитав в іншому викладі і нарешті зрозумів про що йдеться.

Спротив – це самосаботаж, це причина наших абломів і невдач, це страх успіху про який я вже писав колись і це причина поразки помаранчевої революції, про яку я написав позавчора, ми зустрічаємось з цим щодня і щодня ми або долаємо спротив або він долає нас.

Коли ви хочете простягнути руку допомоги, а вона наче паралізована, коли ви хочете сказати я тебе люблю, а слова наче заморожені, коли ви хочете досягнути вершин, а ваш погляд прикутий до землі, коли ви хочете зайти у храм, а ваші ноги несуть вас в іншу сторону, коли ви знаєте, що правильно, але переконуєте себе, що краще лишите все як є – це Спротив і якщо його не подолати він подолає вас.

Як подолати Спротив? Треба знати про його існування. І в момент, коли ви засумніваєтесь, коли почнете переконувати себе, що ваші мрії насправді не для вас, коли вирішите, що краще визнати поразку, закопати свій талант і жити життям, яке стелиться в ад, в цей сам момент просто скажіть собі, що це Спротив і продовжуйте йти вперед.

Якщо ви пройдете через Спротив вас ніхто не зможе зупинити.

Час уже близько

22 листопада 2004 року дівчина з кіоска, яка продала мені каву в Дніпрі спитала: "І шо тєпєрь будєт?". Я не знав, я щойно протер очі.

У вечері десь у Вінницькій області в придорожній їдальні в телевізорі сидів янукович, він говорив як обраний. Стільки зусиль і все намарно. Вони зробили як хотіли.

Коли я вже був у Львові, то бачив як люди їдуть на Київ. І наступного дня поїхав також. Автобуси відправлялись від макдональдса на кільці сімсотріччя що пять хвилин. Не було квитків були місця. Хочеш сідай і їдь. Вздовж траси горіли вогні. Всю ніч.

Я памятаю як зранку на хрещатику жінка роздавала свій крам, яким торгувала різні там батончики печиво і таке інше просто так всім підряд. Український дім і скільки там було народу. Як все було безкоштовно і як несли гроші щоб допомогти. Як в київраді в сесійній залі хтось грав на фортепяні. І спальні мішки просто на підлозі. Памятаю сцену на яку лізли всі кому не лінь і плели нісенітниці. І голос юлі, яка щовечора провіщала кінець світу. Як вночі місто жило наче у день. Як живі ланцюги блокували вулиці і як таксі везло на інший кінець міста безпроблем. Як приїхали люди з кіровграда і луганська і з донецька. І як їх лишили мерзнути під кабміном і як ми з ними говорили. Як на другий тиждень приїхали зразу всі. Адже що за фігня вони теж хочуть на революцію. Як всі плювались коли побачили ющенка, що посміхаючись ручкався з януковичем. І безглуздий салют. І третій тур. І новий рік з азаровим на сцені. І все що було потім.

Перед тим я не знав що є стільки людей які думають як я, які хочуть змін, які готові до боротьби. Сьогодні я знаю, що таких людей ще більше. Все почнеться раптово. Як і тоді. Час уже близько.

Щоб змінити світ

Ми любимо придумувати собі реальність замість жити в нашій.

У фільмах і книжках є місця, де б ми хотіли опинитись і ми прагнемо, нашу реальність наблизити до цього зразка. Наче діти, які пробують носити мешти не по розміру, чи вдягати штани через голову.

Краще витратити час на дослідження світу довкола нас, ніж на фантазії про світи, які недосяжні.

Що дасть таке дослідження. Ми наблизимось до розуміння, що не так? що нам потрібно? що зробити? Це дасть нам шанс змінити наш світ. Не у фантазіях. Реально змінити.

За мить до пробудження

Те, що здається важливим сьогодні, колись навіть не згадається. Що сьогодні здається неважливим, пізніше матиме значення.

Ми вдаємо, що не знаємо, що є що. Але насправді ми знаємо.

Треба дослухатись до своїх думок, коли ще не увімкнувся шум дня. На світанку чи може в обід. В кого як, але в усіх - за мить до пробудження.

Ліні не існує

Коли ми кажемо що нам лінь, що насправді маємо на увазі? Що таке лінь?

Якщо ми не хочемо цього робити, то чому не сказати просто, що не хочемо? Якщо боїмося, то чому не сказати просто, що боїмося? Якщо не знаємо як, то чому просто не сказати, що не знаємо як?

Коли просто подумати, що таке лінь, то стане зрозуміло, що її не існує.

З чогось одного

Незнав забув спізнився. Ці три дієслова говорили в 90-х. Це були виправдання на всі випадки життя. Вважалося що добре позбутися одразу всіх трьох. Але ніхто не позбувався ні одного.

Є краща ідея. Треба розпочати з найбільшої перешкоди. Усунувши яку можна зекономити час, зберегти енергію, здобути шанс на перемогу.

Треба розпочати не з трьох не з десятьох, а з чогось одного.

Дуже (не)треба

Всім раптом стає дуже треба. Коли виникає конфлікт.

Коли настає розв'язка. Одні святкують перемогу інші переживають поразку.

А потім нікому вже нічого не треба. І те за що вчора так всі боролись сьогодні віддають за так.

Оточення залежить від нас

Ми залежимо від нашого оточення, навіть коли вважаємо, що не залежимо.

Якщо оточення дружнє, нам легко і добре живеться, коли оточення вороже нам менше вдається.

Як зробити так щоб оточення стало дружнім?

Зусилля слід спрямувати на себе. Інших людей змінити не можливо, але можливо змінити себе і ці зміни помітять інші люди і змінять своє ставлення щодо вас. Оточення залежить від нас.