Багаті заберуть у бідних останнє, сильні знущатимуться зі слабких, досвідчені обмануть початківців. Це дистопія, протилежність утопії.
Вся реальність мігрує на шкалі десь поміж цих двох екстрем, на північ від дистопії і на пвідень від утопії.
Через цю відносність люди скаржаться на життя скрізь. Мені скаржились поляки, угорці, американці, росіяни, болгари, греки, нігерційці, південно африканці, бразилійці, аргентинці, мексиканці і навіть китайці скаржились, хоч і завуальовано.
Наше місце на цій шкалі добре відоме, тому особливо важливе питання: що ми робимо для того щоб опинитись подалі від дистопії і ближче до утопії? Чи ділимся ми економічними перевагами з біднішими за нас, чи захищаємо слабших, чи допомагаєм тим в кого менше досвіду?
Це все звичайно потрібно робити, проте найперше треба навчитись відрізняти справжню потребу від фальшифої, яка приховує конкуренцію. Ми добре знаємо як багаті прикидаються бідними, сильні слабкими, а досвідчені початківцями. Саме тому діла милосердя, якщо вони спрямовані помилковому адресату, віддаляють нас від утопії і наближають нас до дистопії. Умійно розпінати кому справді потрібна допомога.