Пророків видно за ділами. Не за словами. Гарні слова без діл на вуха вам навішає будь-який лицемір-аматор. Як викладач з багатолітнім стажем я знаю про що зараз пишу.
Коли той хто вам каже що суспільство прагне вас поневолити нав’язавши бездуховну споживацьку культуру сам роз'їзджає на Rolls-Royce чому ви повірите? Помоєму Rolls-Royce переконливіший за будь-які слова.
Чому на продуктах вказують термін придатності, чому на лікарських засобах пишуть про побічні наслідки, але чому ідеї можна продавати без жодних застережень?
І чому люди такі уважні до вибору шмаття в торговому центрі такі не уважні до концептів які їм впарюють за їхні ж власні гроші?
Гаразд давайте проведем експеримент. Прочитайте наступний абзац і зосередьтесь на своїх відчуттях.
У вас спад енергетичних сил, депресія через брак сонця і прихід холодів, ви втратили відчуття радості від життя, душевну рівновагу і вас все дратує, ви не знаєте чого прагнете насправді і привиди минулого не дають вам заснути вночі.
Ну як? Що змінилось у вашому настрої? Зверніть увагу як поблякли кольори довкола вас. Можливо народились ще гірші думки? Що ж визнаю я сам як читаю ці рядки щось не дуже хочу посміхатись тепер.
Як легко маніпулювати людською психікою. Це настільки легко що я мимволі маніпулюю не лише вашою, але і своєю також.
Маніпуляція вигідна бо через неї ми здобуваємо владу, славу і заробляємо гроші. А що ще нам потрібно для щастя? Проте хіба пир посеред чуми це щастя?
Ми живем в роз’єднаному суспільстсві. І нас роз’єднують не мова, не політичні погляди і не релігійні вірування, але байдужість до біди ближнього.
Коли в когось проблеми решта стоять і дивляться, а коли проблеми починаються у всіх тоді починається зясовування хто винен?
Насправді це не важливо хто винен, важливо що ми зробимо тепер з цим далі, пам’ятаючи що кожна мить нашого життя оплачена жертвою наших солдат і співгромадян на сході.
Це моральний вибір кожного: чи сплачувати свої борги через служіння людям довкола а чи включити дурочку вдаючи що не було ніякого Майдана і ніколи не гинули люди на вулицях Києва і ніколи не було цієї війни з тисячами жертв, калік, полонених та добрим мільйоном "внутрішньо переміщених осіб".
Кожна мить нашого теперішнього життя, кожна літера в цьому дописі, кожен наш подих оплачується кров’ю. Це відбувається тут і тепер. І в цьому сенсі ця мить справді неповторна. Бо життя "для себе" більше не існує. Бо всі ми тепер в певному сенсі "внутрішньо переміщені". І як ніколи ми тепер потрібні один одному. І ця теперішня мить об’єднує нас всіх.