Розклад важливіший за навантаження.
Розглянемо конкретний приклад. Доцент Х. має чотири пари на тиждень, а доцент У. має шість пар на тиждень. Чотири менше ніж шість звичайно, це вчать у першому класі на математиці, але в університетах такі примітивні закони не діють. Цілком може бути ситуація коли саме доцент Х., а не У. праюватиме більше за ті самі гроші.
Отже, у доцента Х. в понеділок було дві пари одна на 9.30 а інша на 11.50 з двогодинним "вікном", одна пара у середу на 13.30 якраз щоб розірвати день і ще одна пара у п’ятнию на 10.10 щоб не розслаблятись до кінця тиждня.
Натомість у доценту У. ситуація зовсім інакша. У вівторок три пари з 13.30 до 18.00 і у середу дві пари 15.05 до 18.00.
Переваги цього другого варіанту над першим очевидні. Іти в університет потрібно лише два дні замість трьох, причому навіть тоді ранкові найпродуктивніші з точки зору творчої праці години є "вільні". Початок і кінецьк тиждня, а саме понеділок і п’ятниця також "вільні", що дозволяє розпочати вікенд раніше і при потребі продовжити його на один день використавши цей час для написання статті чи монографії десь в заміському будиночку споглядаючи мальовничі гірські пейзажі. Уважне вивчення календаря також показало що вихідні дні такі як день студента, 8 березня і 1 травня припадають в цьому році саме на вівторок. І отже число лекційних годин в цьому семестрі автоматично скорочується на вісімнадцять (три пари це шість годин, 6х3=18). Звичайно в уважного читача вже кілька речень в голові обертається питання: як так сталося що замість шести пар у навантаженні доцета У. в розкладі опинилося лише п’ять пар? Річ у тім що в університеті дуже складна ситуація з аудиторіями, а тому є необхідність у так званому "зведенні" груп. Як виявилось у навантаженні доцета У. така можливість була, один і той самий спецкурс було заплановано для двох груп на різних спеціальностях. В ідеалі це мали б бути дві пари, але коли така кризова ситуація то доцент У. з розумінням поставиться до потреб університету і прочитає цей спецкурс один раз для двох груп одночасно.
І тепер саме головне від кого залежить щоб розклад був оптимальним? Від вас. Так розклад не залежить від міністерства ні від ректора ні навіть від декана. Кожного семестру чи навіть скорше канікул є дуже важливий історичний момент, який називається "подача пропозицій до розкладу". З цієї опції користають далеко не всі викладачі, але вона існує. Треба просто написати можливі варіанти роташування пар у розкладі, які вас влаштовують і передати їх тій колезі, яка складатиме розклад. Переважно цим займаються заступників деканів, але може бути будь-хто з працівників факультету. Звичайно з колегами треба бути в дружніх стосунках, бути відкритим, щирим, завжди готовим допомогти, шанувати гідність ваших ближніх і випромінювати оптимізм.
То анахронізм, що в нас досі розклад складають люди а не програми. І людям, які це роблять не позаздриш, бо це як скласти пазл на тисячу деталей (причому без жодної додаткової оплати чи преференцій), але з іншого боку в цьому є великий позитив, бо це саме та ділянка, де потрібна кооперація, а не змагання, де у всіх є шанс проявити свої кращі людські якості. Зрештою яким би добрим чи поганим не був ваш розклад, він складається лише на один семестр і через півроку (в університетській системі це лише чотири місяці) у вас буде шанс все змінити на краще.