Через біль

Ми звикаємо. До всього. До хорошого і до злого. І зрештою втрачаємо інтерес. Втрачаємо азарт, відчуття цінності, важливості і потрібності. Життя вкривається патиною байдужост і губить свій смак.

Чи не тому янукович переміг в 2010, і потім всі ці роки ми мовчали, ховаючи голову в пісок побутових проблем? Нам приїлося непроглядне трясовиння місцевого політичного ладшафту.

І ось розплата. Ми живемо в тривозі. Під обстрілом жорстоких новин, та в тумані дезінформації. Ми очікуємо. Сьогодні чи завтра? Коли вже нарешті почнеться повномасштабний конфлікт?

Але також саме зараз закладається фундамент нашого майбутнього успіху. Бо шлях до вершин пролягає через біль.