4/18/2014

Покинутість

Це відчуття, коли до вас немає нікому діла. Коли ви розумієте, що вся ця система з її ієрархією існує лише для того щоб збагачувати тих, хто вище і, що вона виявляється чистою фата морганою, коли йдеться про захист тих, хто внизу.

Для цього не треба бути українським військовим у Криму, щоб відчути цю покинутість. Вона є скрізь. Невідємна частина життя. Ці сотні тисяч людей в Донбасі задумранені ворожою пропагнадою були весь цей час покинуті.

Їх просто кинули:

  • засоби масової інформації, які турбувалися лише про надходження від реклами і продаж ефірного часу, яким було глибоко байдуже на всіх своїх глядачів; 
  • чиновники в уряді, яким в голові лише гроші та посади, і яким доскраки вся Україна, не лише Донбас; 
  • політики-аферисти, для яких соціо-культурна ідентичність людей лише засіб досягення влади, і яку вони міняють з легкістю зношених шкарпеток. 

Наш народ не покинув лише Бог. І Він єдиний нас виведе з цієї неволі в землю обітованну, яка тече медом і молоком. Нам лише треба йти. Не скиглити і не жалітись, що нас всі покинули, але зібрати волю в кулак і далі йти. Попри все.