Справді скільки нарікань на всіх довкола і один на одного. Це зброя масового самознищення. Поспілкуйтесь кілька хвилин з нарікайлами і вам каюк. Нічо не захочеться, ні того Майдану, ні його вимог, навіть жити не захочеться. Може тому, багато хто в ці дні взагалі уникає теми. Але, друзі це не вихід.
Колись я працював над одним проектом і застряг посередині. Причому всі довкола напосілись і я не міг зрушити з місця. Але батько тоді пояснив мені ситуацію через зрозумілу і просту метафору.
Отже, уявіть темна ніч і ви йдете селом. Раптом з-за парканів на вас починають гавкати пси. (ні то не ті що гавкають на караван). Вам страшно і той гавкіт вас дістає. Якщо ви лишитись на місці гавкіт не припиниться. Щоб він припинився вам треба або вернутись назад або пройти вперед.
Так в яку сторону підемо, друзі?