Вам напевно це казали, що вам бракує характеру/мозгів, що на відміну від доньки цьоці Швєти, яка влаштувалась на гарну роботу в Києві ви і досі не можете заробити на своє утримання, не те щоб допомагати батькам. У вас вісім семінарів на тиждень. Вам треба щодня добиратись з майорівки/сихова в центр. У вас стипендія, якої не вистачить навіть на продукти, і робота, на якій за стогривень треба працювати добу. Ви пливете за течією, а через запилену шибку маршрутки Ваше життя пропливає повз Вас. І збірна тільки що програла французам. Вам боляче. Вам страшно. Ви в пітьмі.
А тепер викиньте всю цю херню з голови. Це не реальність. Це її деформований образ, побачений через закопчені окуляри в яких сонячний день виглядає як найтемніша ніч. Погляньте на себе своїми очима.
Ви молоді і красиві, сповнені прагнень.
Чи є сила яка зможе Вас зупинити?
Чи є трудність яка перед Вами не відступить?
Піклуйтесь про своє здоров'я.
Читайте книжки.
Закрийте акаунт в контакті.
Поїдьте з друзями в гори.
Знайдіть справу, яку б ви хотіли робити.
Знайдіть людину, з якою залишитесь до кінця життя.
Примиріться з Богом. Адже він завжди поруч. Чекає на Вас.