11/12/2013

Чому б не сказати людям правду?


Немає студента який би не спитав себе одного дня: «Для чого я поступив у цей університет?» Так промовляє розчарування. І воно приходить завжди коли хтось обдурює наші надії.

В нас чудові буклети для першокурсників. В кращих традиціях епохи застою. З відповідним текстовим супроводом стандартних фотографій комсомольського щастя. Лише гама жовто-синя, а не червона і в орнаментиці замість серпасто-молоткастих домінують тризубні мотиви. І це не тільки в нас. Лицемірний маркетинг це норма піару університетів навіть з прозахідним дизайном.

Але якщо розповісти всю правду без прикрас. Невже від того бажання вчитись тут стане меншим. Невже, якщо ми скажемо, що в нас місцями некомфортні умови, що в нас не завжди присутнє людяне ставлення і розуміння чужих проблем, що університет аж ніяк не доброчинна організація, і що так є ризик, що ви даремно потратите п’ять років життя, невже ці слова зможуть зупинити тих, хто вирішив подати сюди документи? Адже ж люди не наївні. Навпаки люди схильні малювати в уяві чудовиськ і попри те їм вистачає відваги писати заяви на вступ.

Чому б не попередити людей про проблеми і чому б не спробувати їх подолати разом?