Як
складно повертатись. Не фізично. Ментально. До рутини. Все треба освоювати
наново. Все дається складніше. І те що ти собі запланував немає нічого
спільного з твоїми реальними можливостями.
Питаєш
себе: а воно того варта? Для чого виходити з ріки, якщо все одно повернешся назад і це повернення завжди болюче? Чи не краще гребти за течією і не
придумувати собі проблем? Не
знаю, може й так, але треба мати з чим порівнювати. Якщо сидіти на місці, то не
буде ані порівнянь, ані подібних запитань. Нірвани теж не буде.