7/30/2012

Другий дзвінок

Ви читали про сходження? Повільне але справжнє? Це продовження.

На шляху настає момент, коли шляху далі нема. Час сказати: це моя висота. Тут я буду боротись до кінця.

В чому трудність? Усе виховання, вся система, втомкмачує нам, що сенс лише в русі вперед. По трупах. Але це брехня. Її поширюють щоб боротьба втратила свій сенс. Щоб місце, яке є нашим, нам здалось негідним за нього боротись. Щоб ми здали нашу висоту.

7/27/2012

Правда про освіту

В совдепії існував міф, що все контрольоване, що все прораховане і що якщо так є значить так треба. Звичайно так не було. Тому коли систему почало трясти вона швидко розпалася.

Сьогодні реклама розповідає про дослідження, які проводять щоб покращити товари, проте насправді ці дослідження маркетингові, і мають на меті лише покращення рівня продаж.

Чи ви колись замислювались над тим, чому ви вивчаєте саме ті предмети, які у вас у розкладі? На яких підставах їх відбирають? Ви справді вірите, що підручники за якими ви вчились у школі були написані спеціально так, щоб як найкраще донести інформацію до школярів? Ви смієтесь. Але вища школа нічим не краща за середню.

Ваш навчальний план має мало спільного з тим як насправді заробляють собі на життя люди вашої спеціальності.

Хоча освіту вважають послугою, але насправді це самообслуговування.
Це ваша освіта візьміть її в свої руки.

7/25/2012

Я-тобі-ти-мені

Якщо ви підтримуєте дружні стосунки з кимось виключно через те, що сподіваєтесь на допомогу від цієї людини в майбутньому, то у вас хороші шанси опинитись біля розбитого корита.

Є люди як допомагають незнайомцям (як добрий самарянин), а є люди подирають власних дітей (як кронос).

Допомога яка приходить нам від людей залежить не від нас, а від них.

Підтримувати стосунки з людьми треба заради людей, а не вигоди. Звичайно є принцип я-тобі-ти-мені, проте це немає нічого спільного з безглуздим удаванням дружби.

7/23/2012

Коли приходить час ставити запитання

Що про нас подумають? Це стримує нас від встрявання в дискусії і від ставлення запитань. Так кажуть, але насправді це не так.

Ризики, на зменшення яких, ми не маємо впливу нас не хвилюють. Хіба ви боїтесь, що в землю влучить комета, чи що станеться землетрус, чи взірвуться військові склади чи впаде національна валюта ? Усе це страшно, але ми цього не боїмося, бо ми нічого не можемо змінити.

Думку іншої людини – ми також не можемо змінити і тому насправді нам безрізниці, що про нас думають. Насправді, нас лякає власна оцінка самих себе.

Почніть задавати питання. Нічого поганого з вами не станеться.

Якщо вам здається, що у вас немає мудрих запитань, задавайте дурні, адже не вам на них відповідати. Зрештою кажуть, що дурних запитань не буває.

7/20/2012

Чужі оцінки

Як часто я чую, що наше ставлення до навчання визначається ставленням до нас тих хто навчає – викладачів. Звичайно це чудово спілкуватись з хорошими приємними людьми, проте навчання це не розвага, мета навчання не в тому щоб лише гарно проводити час. Навчання це приготування до професії. Це боротьба за майбутнє. Чи варто в такій відповідальній справі залежати від оцінки інших?

7/18/2012

Головне розпочати бій

Ця порада часто причина поразки. Так, на початках може пощастити, але в довготерміновій перспективі, якщо немає підготовки, навиків і розуміння суті справи, шансів на перемогу тоді також немає.

Декілька невдалих спроб і людина вигорає. Негатив переважає і затирає нечисленні і випадкові моменти успіху.

Перш ніж, щось почати треба вивчити досвід попередників, продумати і уявити свої кроки. Приготування необхідний етап будь-якого проекту.

Хоча рідко все йде за планом, але саме його наявність дозволяє зрозуміти різницю між ситуацією, коли вона ще „контрольована” і коли остаточно виходить з під контролю. Якщо ви вчасно дізнаєтесь про вихід ситуації з під контролю, то у вас є можливість її опанувати.

7/16/2012

Проти течії

Коли я був підлітком в мене не було своєї кімнати. Я жив на кухні. Взимку її обігрівали чотири комфорки газової плитки.

Потім ми переїхали на нову квартиру. Одна кімната припала мені. Разом зі мною туди переїхали меблі: мій старий диван з кухні; похмура одягова шафа зі старим нікому не потрібним одягом (в дитинстві після того як побував на перших в житті похоронах мені здавалося що на цій шафі живе смерть); всі книжкові стелажі, які загородили дві стіни (кілька тисяч книжок і мільярд пилових кліщів); здоровезний розкладний стіл, який для мене став письмовим (я за ним потім працював років п’ятнадцять і вся його стільниця була в білих круглих плямах від горняток кави, які я вперто ставив на її поліровану поверхню нехтуючи будь-якими підставки).

Однієї зими дах протік і стелю моєї кімнати прикрасили охристі «фрески». Іншої зими випадково перепалили п’єц і той розтріскався. Ось такі були умови мого життя. Звичайно я не шкодую, бо те не було так зле як для тих часів, але я шкодую, що тоді не намагався нічого змінити.

Навіть якщо зміни мінімальні все одно вони потрібні. Бо, коли ми щось змінюємо всупереч всім труднощам та обставинам, це визначає ким ми є: безхребетними плазунами, які «пливуть за течією» чи людьми здатними до боротьби.

7/13/2012

Як відновити мотивацію?

Усунути причину, яка її вбиває і яка описана в попередньому дописі. Підвищіть ставки, так щоб гарантія вашого успіху перестала бути такою млосно стовідсотковою.

7/11/2012

Як вбити мотивацію?

На п’ятому курсі, коли час писати диплом можна застрягти. Втратити мотивацію. Адже вже все вміємо і знаємо, і не може такого бути, щоб нам поставили незадовільно. В крайньому випадку дістанемо трійку і щасливо підемо у світле майбутнє з дипломом про вищу освіту.

Чи можна відновити мотивацію? Ні, якщо вся справа в дипломі.

Мотивація народжується, коли результат невідомий, коли є виклик, коли можна зазнати поразки. 100 % гарантія успіху – смерть мотивації.

7/09/2012

До читачів

Більшість читачів читає цей блог через фейсбук. Так зручно. Нажаль в мене не буде можливості кілька тижнів по-людськи розміщати нові дописи на своїй таймлайн. Я настроїв автоматичне розміщення, проте воно з’являється лише у вигляді заголовка без фотографії і хоча з адресою посилання на допис, але без можливості автоматичного переходу (як по лінку), одним словом its sucks how they say it in English.

Прошу вибачити за ці тимчасові незручності і дякую Вам, що читаєте блог.

Записи як і раніше публікуватимуться щопонеділка, щосереди і щоп’ятниці. Тепер в один і той самий час. О 9 годині, ввечері.

Моя спеціальна вдячність друзям, які розміщують цікаві для них пости на власній таймлайн, залишають лайки та коментарі, розповідають про блог своїм друзям. Особливо в ці літні дні. Без Вас цей блог ніколи б не мав своєї аудиторії, а якби не було читачів, то не було б і цього блогу. Ще раз дякую Вам.

7/06/2012

Тим кого дістали

Вас також дістали? Законом про мову? І ви не знаєте що робити? Є кілька порад:

1) Напишіть, що ви думаєте. В себе на фейсбуці, в обговореннях статей. Висловіться.

2) Пошукайте в неті інофoрмацію на тему як організувати nonviolent resistance.

3) Зберіть групу однодумців чи приєднайтесь до такої групи. Домовтесь про зустріч раз в тиждень.

4) Обговорюйте прочитане і думайте як застосувати це на практиці. Шукайте і гуртуйте нових людей.

5) Сходіть на мітинг. Так мітинги без толку, але сходіть і ви побачите в цьому толк.

6) Працюйте над подоланням власних вад.

7) Моліться за Україну.

Ви ж бачите, що роблять. Людей б’ють, труять газом, брешуть, відбирають бізнес. Але саме головне вони руйнують майбутнє і тягнуть у минуле.

Я жив в СССР, і що б хто там не розповідав, суть цього життя – це тотальна безвихідь.

7/04/2012

За що не люблять донецьких

Там багато всяких причин, та є одна дуже проста: вони втратили нюх.

Закінчиться все тим, що їх вішатимуть на деревах вздовж Хрещатика.


PS А їхніх львівських холуїв на деревах стометрівки від оперного до Шевченка.

7/02/2012

Здатність

У людей є здатність до саморефлексії – здатність бачити себе „зі сторони”. І чим вища ця здатність в людини тим важче цій людині чинити негідно. Це не слабкість. Це здатність, яка робить нас людьми.