Утилізація

Вони живуть разом в одній кімнаті. Юля і Олеся. Юля старша на два роки.

Кажу Олесі: подивіться Юліну роботу, розпитаєте як вона писала? Очі Олесі округлюються: для чого їй досвід Юлі, адже в неї зовсім інша тема роботи? Теми справді різні, але підхід один.

Принципи наукової роботи універсальні. Один з цих принципів: утилізація досвіду попередників.

PS Цей принцип чинний у всіх аспектах життя.

On-line редагування

Першокурсники вважають, що їхні тексти (курсові, реферати, інші письмові завдання і тим більше відповіді на заліках) читають. Повністю.

З часом закрадається підозра, що це не зовсім так, а потім приходить прозріння, що це зовсім не так. Але ті, хто прозрів все одно задоволенні. Адже більшість хоче, щоб про їхню роботу (як про покійника) казали або тільки добре або нічого. Хочуть мати спокій.

Якщо це не про вас, якщо ви хочете навчитись писати, ось рецепт: попросіть щоб ваш текст прочитали разом з вами, вказуючи, що добре, а що треба змінити. Питайтесь чому ось це добре, а чому ось це треба змінити. Сторінка такого on-line редагування навчить вас більше ніж сотня сторінок редагованих off-line («перевірених» без вас).

І все про всіх

Скільки довкола людей, які не відповідають за свої слова. А скільки тих, які вважають, що вони кращі і розумніші за інших. Можуть зі всіма обходиться так, як не хочуть щоб обходились з ними.

Колись це було все дуже складно. Комунікація була обмежена. Було важко відшукати альтернативу. З’ясувати з ким маєш справу.

Тепер світ інший. Всі все про всіх знають або можуть дізнатися в п’ять секунд. Темп життя швидший. Його правила жорсткіші.

Треба прямо заявляти про свої цілі, плани і наміри. Пояснювати, що не влашутовує. Навчитись казати слово "ні".

Треба бути чесним. Передусім з самим собою.

Στρατηγικόν

Як класно бути відважним на словах. Вигукувати войовничі гасла і махати удаваним мечем в повітрі стинаючи голови віртуальних ворогів. Після пляшки горілки затягнути фальшивими голосами патріотичну пісню. Чи на тверезу голову вбити кілька годин в інтернеті дискутуючи в коментах до якоїсь наколініписаної статті.

Це хвороба і вона лікується дуже швидко, коли настає час проявити твердість, ділом підтвердити свої слова.

Найкращі ліки – справжній конфілкт. Це завжди важко неприємно і обтяжливо. Навіть коли вам не летить кулак у переносицю і у вас є час щоб обдумати відповідь на приховану образу. Тому кажуть, що краще поганий мир ніж хороша війна.

Але буває так що конфлікт неминучий, чи раптом виявляється, що ми вже в його розгарі й відступати назад нема як. Що тоді?

Треба йти до кінця. Не уникати сутички, але розпочинати першим, вірячи, що правда на вашому боці.

Віра і правда – це не пустопорожні балачки і махання кулаками в повітрі. Їх не шукають на дні пляшки. Віра і правда живуть у серці. Так, у серці кожного з нас.

Сходження

Ми народжуємось і розвиваємось і все легко до пори до часу. Так наче нема сили тяжіння і ніщо не стримує наш політ. Світ відкритий перед нами і здається, що можна сягнути вершин.

Тоді настає прозріння, що цей політ насправді не вверх, а вниз.

Ми не космонавти на ракеті, ми десант на парашутах. Момент приземлення - це момент істини. В когось одразу після школи, в когось після універистету, може через кілька років, в кого як.

Після приземлення починається справжнє сходження до вершин. Воно повільне, але воно справжнє.

Надзусилля

Навіть щоб підняти гроші, які лежать у нас під ногами, треба докласти зусиль.

Зусилля важко розрахувати. Це ще важче ніж розрахувати бюджет. Але. Є відмінність. Гроші ми заробляємо (чи одержуємо затак) іззовні (ми ж їх не друкуємо). Зусилля – генеруємо ми самі, їхнє джерело - наша воля і наш характер.

Неправильне питання: Скільки мені це коштуватиме зусиль?

Правильне питання: Скільки б зусиль це мені не коштувало, як зробити так, щоб їх вистачило?

Потрібно щораз далі відсувати бар’єр нашого "можу". Цей бар’єр відсувається практикою надзусиль. Робіть щораз більше ніж можете.

Як подолати ненависть до ворогів українського народу?

Аплодисменти заповнюють зал колишнього парламенту. Тепер це університет. Тут зустріч з архієпископом Любомиром Гузаром.

Всім дуже сподобалось питання: як подолати ненависть до ворогів українського народу?

Сьогодні найбільші вороги нашого народу – це ті, хто попередвсіх кричить про свій патріотизм. Вони вбивають віру, вони отруюють душу, своїм негідним прикладом, своєю безхребетністю і продажністю. Але вони частина цього народу, вони вийшли з нього, вони віддзеркалення. Народ це не абстракція, це люди – всі люди, які належать до нього. І які є люди, такий і є народ.

Відповідь: "Часто ми вважаємо нашими ворогами тих, хто нам щось зробив, тому, що ми самі до цього допустили. Якщо хтось чинить зло проти нашого народу, ми повинні його боронити, але ненависть – не розв’язок. Ми ніколи не дійдемо до порозуміння з людьми, які ненавидять, якщо самі ненавидимо".

Ненависть це деструктивне почуття, вона знищить кожного, хто її відчуває. Особливо якщо об’єктом ненависті є її джерело.

PS Через двадцять чотири години після зустрічі гугл видавав аж два результати на запит про неї. Це напевно тому так мало, бо вороги українського народу відключили інтернет. Чи може є інше пояснення?

Без зразка

Легко робити за зразком. Однак це підсилу і мавпі. Це не навчання це дресерування.

В житті не все можна зробити за чужим зразком. Буває зразок надто довго шукати, буває збігає остання хвилина і все вирішується вже. Треба діяти без зразка на свій власний розсуд.

Коли ми робимо за зразком це ремесло. Коли у нас зразка нема це творчість.

Творчість вимагає практики. Краще практикуватись на тих справах, які не є вирішальні, за які вас не звільнять з роботи, не позбавлять винагороди, не будуть вам їх випоминати до кінця життя.

Роздивіться довкола. Шукайте кожну нагоду відмовитись від зразка. Вам сподобається. Це наша сутність. Адже ми створенні за особливим зразком.

Робота як бізнес

Коли наймають на роботу дають заповнити анкету. Щоб там не було граматичних помилок. Бо якщо є помилки, то значить ви не старанний і не сумлінний працівник. А потрібні сумлінні і старанні. Слухняні. Які не думають самостійно. Чікто виконують інструкції. Вчасно оплачують рахунки. Нічого не беруть без дозволу. Які роблять те, що їм скажуть.

Не змиряйтесь з цим. Роботодавець людина як ви. Трактуйте його як трактують покупців у хороших магазинах чи відвідувачів у хороших ресторанах. Піклуйтесь про його добро. Ваша робота – ваша репутація. Репутація бізнесмена, а не найманого раба. Не всюди умови сприятливі для бізнесу. Але у вас завжди є цей вибір.

Kill 'Em All (дівчина-воїн)

Генеральний прокурор Піскун нахилився до Софії Ватуляк і тихо сказав: заткнись.

Це було в прямому ефірі на шоу Савіка Шустера. Софія розплакалась. Важко стерпіти образу, коли вам п’ятнадцять і коли ви в прямому ефірі.

Вона сказала їм, що її герої Шухевич, Бандера, Коновалець, і що вона мріє як на Україні повбивають всіх злочинців, які повертаються на місце свого злочину – повертаються до влади.

Вона розповіла їм про минуле як його бачить і про майбутнє як воно ввижається їй. А про теперішнє розповіли її сльози.

PS Коли Савік спитав Софію чи вона обіцяє більше не плакати, знаєте що вона йому відповіла? Нє. Ну я не політик, щоб щось обіцяти.

Для чого іти на пари, якщо можна піти на пиво?

Чому виникає таке питання? Бо на парах часто марнується час.

Адже там є меганудні лектори, здатні найцікавішу історію перевторити на дуже тягучу жвачку, є скислі обличчя однокурсників, яким все до лампочки, апатія яких страшніша за свинячий грип, є погано освітленні і непровітрені аудиторії, де навіть випивши літру кави заснеш, бо забракне кисню, є незручні парти "маде ін совдепія" сконструйовані спеціально для тортур, є того ж родоводу предмети, вигадані чиновниками в міністерстві, щоб забезпечити роботою колишніх фахівців з наукового комунізму (так уявіть собі вони ще не виздихали), є дуже якісні турецькі батареї, які встановили замість неякісних австрійських і які шпарять, коли на вулиці плюс і автоматично виключаються, коли на вулиці мінус, є ще багато чого не треба і багато нема чого треба.

Що роботи? Змінити парадигму.

Не ви для навчання, але навчання для вас. Це ваш університет, це ваші аудиторії, це ваші лекції. І у вас мало часу. Попереду боротьба за виживання у світі, де в кожного "менеджера" з вуличних продаж тепер диплом про вищу освіту. Крім диплому вам потрібні знання і навики, щоб ви могли заробити собі на життя.

Вам нема чим дихати в аудиторії? Відчиніть вікно. Вам нудно на лекції? Поставте гостре питання, спровокуйте дискусії і насолоджуйтесь видовищем. Ви вважаєте що вам нідочого соціо-еко-політ-невідомошознавство? Прекрасно, підіть на інший факультет і послухайте лекцію з предмету якого у вас нема в навчальному плані. Вас дістали однокурсники? Допоможіть їм змінитись, покажіть їм приклад. Більшості людей, щоб почати боротись за краще життя потрібен приклад, потрібен той, хто поведе за собою. Так, я звертаюсь до вас. Якщо вам вистарчило терпіння дочитати цей пост, то значить у вас є хороші шанси на перемогу.

Ми живемо в придуманому світі

Ні, я не про те, що світу, в якому ми живем не існує. Можливо і так. Але я не про те.

У всіх нас є дуже багато уявлень про аспекти світу, в якому ми живемо і більшість із цих уявлень абсолютно придумані, бо ми ніколи не стикались з більшістю аспектів цього світу, про які в нас чомусь є сформовані уявлення. Для прикладу візьмемо навчання.

Усі батьки мають уявлення про навчальний заклад, в якому вчиться їхня дитина, проте це уявлення (якщо тільки батьки там самі не викладають) має мало спільного з тим чим цей заклад є насправді.

Висновок: перш ніж щось робити треба себе запитати, а власне звідки я знаю, що треба робити? Дуже часто це наше "знання" може виявитись абсолютно відірваним від реальності міражем. Оманливим і небезпечним.