У фойє мене зустрічає староста групи і каже, що групи нема. І, що мені телефонували, щоб попередити аж двадцять п’ять хвилин назад. Це ж називається повідомити завчасно, хіба не так? У мене з’явилась додаткова година, але як сказати дівчатам, що можуть розслабитись і пакувати манатки, що лекції сьогодні не буде, а їхні зусилля марні.
Заходжу в аудиторію: доброго дня, ваших студентів сьогодні нема, нема для кого читати лекцію, таке життя, в мене теж був випадок, коли я починав, на другу мою лекцію не прийшов ніхто, і я десять хвилин мовчав, а потім спитався на кафедрі, і як з’ясувалося студентів кудись відправили, а мене забули попередити, адже мені не важко прогулятись на роботу, а їм важко підняти трубку і набрати номер, бо багато справ, ви розчаровані? засмучені? мені шкода, нажаль це лише слова.
Усі наші дії (і їхня відсутність також) мають наслідки. Не тільки для нас, але і для інших людей. Ми серйозно пов’язані у мережах стосунків і обов’язків. Це не рабство, це свобода, бо відповідальність – ознака вільної людини, за раба відповідає його господар. Як легко керувати стадом, яке не відчуває докорів сумління, якому все байдуже і нідочого немає діла крім пошуку насолод і уникнення болю. Стадо можна спрямовувати куди потрібно, використовувати його у своїх інтересах і маніпулювати ним як аніматор лялькою на сцені. Хочете бути вільними людьми? Думайте про тих хто поруч, їм потрібна ваша допомога, ваше слово, ваша присутність. Адже ми тут не кожен сам по собі.