В дитинстві мене донімало питання "коли наступить завтра?". Вас також ? Напевно це всіх.
Я розумів, що "вчора" – це таке собі "минуле сьогодні", в яке можна повернутись у спогадах, але ось щодо "завтра", то в мене була надія, що колись я зможу фізично опинитися там і це буде щось зовсім інше ніж те, в чому я живу сьогодні.
Оскільки я жив в радянському союзі, то в моїх думках ось ця ідея опинитися у завтрішньому дні змішалася з концепцією "світлого майбутнього" комунізму. Мені багато товкмачили у школі, що це буде епоха всезагального достатку і щастя.
Вчора-сьогодні-завтра – це лише умовності, як і числа у календарі, як циферблат годинника, як гаджет з датою і часом на десктопі вашого лептопа. Оскільки ми з дитинства привчаємось до цих умовностей вони нам здаються чимось справжнім, всезегльним рівнозначим зміні дня і ночі та пори року. Для відчуття літа нам інколи за спеку на дворі важливіша дата 1 червня на календарі (уявіть, який це маразм для австралійця).
Час неподільний. Сьогодні і завтра це одне ціле. Тому, те що з нами буде завтра визначається тим, що ми робимо сьогодні.