Хевбінту

Коли я вперше почув слово "хевбінту", то не зрозумів його значення. Мені пояснили, що це від англійського виразу "have been to", тобто "був у" мається на увазі США.

Життя там відрізняється від нашого.

Там кращі дороги, житло, продукти, освіта і медицина, там більше, значно більше, не до порівняння більше платять за роботу, там менше, значно менше, не до порівняння менше казлів, які заважають жити собі й всім довкола, там нема дрібязкової корупції й люди в основному сумлінно ставляться до своєї роботи, там все продумано і організовано.

Ті, хто там ніколи не був, хочуть побувати. Ті, хто повернувся звідтіль, хочуть виїхати знову.

Там рай земний, молочні ріки і медові береги. Чому ми ще тут?  

Як відрізнити справжнє від фальшивого?

Після справжнього відпочинку ми відчуваємо приплив сил, після фальшивого - ми втомлені і кажемо, що нам треба відпочити.

Якщо перемога справжня, ми відчуваємо радість. Якщо після перемоги відчуваємо розчарування, значить за перемогу заплачено завелику ціну.

Якщо ми живемо справжнім життям, то не ставимо зайвих запитань.

Якщо ми справді у згоді з собою, то не сердимось ні на що.

Якщо ми прагнемо до правдивої мети, то знаходимо спосіб як її осягнути.

Буває важливо до всього

Буває ми товчемося головою в стіну. Не бачимо зрушень попри всі наші зусилля. Буває ми обрали помилковий шлях. Буває помилися в людях. Буває різне. Але це не значить, що треба сидіти на дивані і нічого не робити, що не треба довіряти людям.  

Важливо робити висновки з помилок.

До всього не можна бути готовим. І навіть коли нам здається, що ми готові до всього, то це лише нам здається. Але це не значить, що не треба готуватись, що не треба обдумувати і планувати.

Важливо боротись до кінця.

Дари

Дарами нас заманюють в магазини, акціями, шмакціями виманюють у нас гроші. Великими літерами пишуть, що все безкоштовно, а маленькими, дуже маленькими скільки насправді це коштує.

Ми втрачаємо здатність приймати дари і здатність їх дарувати. За все ми хочемо віддячитись, або ж самі вимагаємо віддяку. Але суть дару в його безоплатності. 

Коли ми одержуємо дар, не треба думати як віддячитись тому, хто цей дар дав нам, а треба думати як самому зробити багато дарів і роздати їх іншим.

Дорога життя

Звичне ярмо здається кращим за непевність життя.

Коли нам відкриваються очі й ми бачимо нові можливості, ми також чуємо відлуння слів нездалих учителів: "то не для тебе", "ти не зможеш", "не з твоїм щастям", "тобі то не вдасться".

Це шкідливі програми, які треба стерти. Звільнити місце для життя, нашого життя, яке минає повз нас, поки ми стоїмо на узбіччі, роздумуємо, а чи варто робити крок, щоб стати на свій шлях.

Не варто, а треба.  Якщо не зробити цей крок  добровільно, то нас зіштовхнуть і ми упадем.

Коли зробимо крок самостійно, то втримаємось, бо йдемо за нашим призначенням, робимо те, для чого сотворені, а не те, що нам вони колись нав’язали, бо самі все життя простояли при дорозі, ковтаючи пилюку, вмиваючись в калюжах, скаржачись і жаліючись, ображаючись і обурюючись, напуваючи всіх отрутою жовчі, яку точили зі своїх скам’янілих сердець.  

Вони вирішили, що це так і треба, і почали навязувати свій стиль існування всім іншим. Вони хитрі як лисиці і підступні як змії. Але немає в них мудрості, бо тимчасова влада їхня і марні їхні статки і відповідь дадуть за все, що вчинили.

Ті ж хто виконав призначення, хто став на шлях і йшов ним, падаючи вставав, бачивши слабих, допомагав їм, сумних утішав, потребуючих рятував, хто себе не жалів і надію мав, той пізнає життя.    

На інший день

Цей світлий спогад зі школи поділяють усі. Сьогодні мала бути контрольна з математики, але з якоїсь причини вона переноситься на інший день. Вона обов'язково відбудеться, але не сьогодні. Сьогодні свято. Радісно на душі. Щастя. Ми у безпеці. Безпека тимчасова і щастя теж. Ми це знаємо, але нам на це байдуже.

З часом випробування все частіші. З часом випробування все складніші. З часом вони все рідше "переносяться на інший день". З часом треба зрозуміти, що щастя не у безпеці, а радість у боротьбі. 

Відмова

Можна відмовитись від того, чим ми володіємо, але не можливо відмовитись від того, чим ми не володіємо.

Легко сказати, що ви відмовляєтесь від багатства, якщо у вас ні готівки ні рахунку в банку; від здобування освіти, якщо ви навіть не подали документи на вступ; від боротьби, якщо ви її навіть не почали; від власної ідентичності, якщо ви її не пізнали; від сексу, якщо у вас його нема. Насправді в усіх цих і подібних випадках ніхто ні від чого не відмовляється, лише виправдовує бездіяльність, безхребетність, бездумність, безсилля.

Наші емоції не відрізняють правду від вигадки. Нам так подобаються гучні заяви, бо коли вони долинають наших вух ми переживаємо такі ж емоції наче сказане вже було втілене в життя.

Тому всім подобається дивитись рекламу і фільми, і слухати історії, і читати книжки, і робити фотографії біля чужих авто і в чужому одязі, робити все, щоб видаватися собі не тим ким ти є, щоб жити життям, яке не твоє.

Тому ніхто не любить писати тести, прилюдно виступати, вибачатися і робити флюорографію, бо все це показує нам ким ми є насправді.

Менше слів, більше роздумів і правда відкриється.

Перш ніж робити гучну заяву, що ми від чогось відмовляємось, треба спершу поміркувати, а чи ми цим володіємо, щоб від цього відмовитись.