Повернення

Тут колись було приміщення телефонної компанії, а тепер знову церква. Між реліктів колишнього офісного інтер'єру ікони та лампади. Старе бетонне перекриття перерізує простір навпіл. Не видно склепінь. Вони над перекриттям.

Навіть якщо минуле вгризлось, все одно треба виправляти його помилки. 

Навчання. Робота. Пенсія

Навчання.

Є навчання, яке втомлює, бо важке, а є навчання, яке втомлює, бо то не навчання. Навчаєшся чи ні – нікого не турбує.  Тобі не дають завдань, а якщо і дають, то не перевіряють, ставлять оцінки несправедливо, і лекції можна не відвідувати, бо там нічого не навчать. Через кілька років такого "здобування знань" видають диплом.  Спеціаліст, а насправді неук. Хто винен? Усі довкола. Своя помилка залишається прихованою. Адже можна поцікавитись і дізнатись як треба навчатись, щоб потім працювати за фахом.

Робота.

Є робота, яка втомлює, бо важка, а є робота, яка втомлює, бо то не робота. Робиш роботу, чи ні – нікого не турбує. Твоя робота нікому не потрібна, твоєю роботою ніхто не цікавиться, твою роботу ніхто не використовує для своєї роботи, ти у видатковій статті бюджету організації.  За кожен місяць такої роботи платять зарплату, якої вистачає на тиждень скромного життя і оплати деяких рахунків.  Співробітник, а насправді непотріб. Хто винен? Усі довкола. Своя помилка залишається прихованою. Адже можна поцікавитись і дізнатись як треба працювати, щоб твоя робота була потрібна.

Пенсія.

Є пенсія, яка втомлює.... Не треба чекати пенсії. Треба діяти вже.

Завжди поруч

 Як пахне базар? Суміш фруктів і сміття. Я жив колись над базаром.

Недавно проходжу повз базар. Чую той самий запах. Закриваю очі. 2001 рік. Афіна, Одос Атінеас. Йду в готель Омега. Буду їсти гірос, запивати Pepsi, куритиму контрабанді сигарети Karelia, дивитимусь МТV. Відкриваю очі. 2011 рік. Львів, 700-ліття. Йду в Арсен. Більше не їм м’яса невідомого походження, більше не п’ю Pepsi, більше не курю, більше не дивлюсь телевізор. Але я все пам'ятаю.

Минуле не пропало. Щоб його повернути інколи достатньо заплющити очі.

Теперішнє впливає на прийдешнє, бо ставши минулим воно буде завжди поруч.

Утопія?

Ти за кого? Спитав я. За себе і за свою сім’ю. Відповів друг. Достойна відповідь.

Давайте розширимо поняття сім’ї. Взаємопідтримка, взаємодопомога – ознаки сім’ї. Там де це є, там є сім’я.

Старші допоможуть молодшими. Багаті поділяться з бідними. Сильніші захистять слабших. Утопія? Ні. Реальність... якщо ви старші, багаті та сильні. 

Жадання правди

Ганді виявив дієвий спосіб боротьби з імперією. Громадянська непокора. У формі невиконання законів. Без насильства. В Індії це назвали cатьяграха (жадання правди). Сьогодні день народження декана і я перекажу історію його сантьяграхи, яку він колись розповів мені.

Це було на західному кордоні однієї з сусідніх держав. Купе поїзда. Митники вирішили заробити пару долярів. Тема дискусії: "віза прострочена". Хоча дата на календарі і кінцевого терміну візи співпадали, в інтерпретації митників термін візи закінчувався до кінцевої дати. Коли аргументи сторін були вичерпані, декан зробив відповідальну заяву: "Ми не вийдемо з поїзда". Декан щасливо повернувся додому. Митники залишились без нечесного заробітку.

Ті хто висувають несправедливі вимоги ризикують наразитись на непокору. Непокора без насильства (в т.ч. криків і персональних образ) найдешевша і найдієвіша форма непокори. Основна умова: правда має бути на вашому боці. 

Крихітна цятка посеред смуги пилюки

1977 року в космос запустили  "Вояжер 1". Там встановили камеру, щоб фотографувати інші планети. Як планети скінчились,  камеру розвернули і сфотографувати Землю. Фотографія (ви бачите її угорі) – нічого особливого: крихітна цятка посеред смуги пилюки на темному тлі. Так виглядає наша планета від краю Сонячної системи. 

Коли подивитись на більшість наших проблем  з цієї перспективи,  можна краще оцінити їхній справжній масштаб.

Що робити коли в сусіда трава зеленіша?

Кінець 1990-х. Нас було п’ятеро. Всі двадцять-з-чимось-літні, всі from Ukraine. Ми сиділи за новорічним столом в домі старшого подружжя італійців. Двоповерховий особняк Він колишній електрик, вона колишня продавчиня.

Вони сказали, що не говорять англійською і розмова відбувалась на суміші жестів та латинських слів.

Господиня (подаючи на стіл оливки): Olive

Хтось з нас: О! (показуємо що великі), Ukraina olive > о (показуємо, що меланькі)

Господиня (подаючи на стіл сир): Formaggio

Хтось із нас: О! (показуємо що смачний), Ukraina formaggio > o (кривимось, несмачний)

Через деякий час такої розмови. Господиня спиталася "А у вас в  Україні, взагалі є якісь фабрики чи заводи?" Не знаю як дійшло до питання про промисловість, і як ми зрозуміли італійську, але нам стало якось... ніяково.

Часто можна почути від людей, що місце їхньої праці найгірше, а довкола лише вороги, і взагалі, що їхнє життя то пекло. Нащо таке говорити? Ліпше витратити енергію для змін.

Якщо ви бачите, що хтось досягнув кращих результатів ніж ви, не потрібно йому розповідати про свої невдачі, краще в нього спитатись як саме йому вдалось досягти таких чудових результатів. Дізнавшись, треба спробувати самому.

Узвар vs Coca-Cola

В радянському Львові не було Coca-Cola. Її привозили як сувенір. Пам’ятаю якийсь 198?-ий рік і на Різдвяному столі додаткова страва – скляна півтора літрова пляшка Coca-Cola.

Речі, які в минулому здавались такими важливими, тепер втратили значення. Кажуть індіанці колись віддавали золото за скляні коралі. 

Як знати наперед, що відійде, а що залишиться?

Успіх у мережі

Минулого року в USA зловили групу російських шпигунів. Одна зі шпигунок стала дуже популярна. На youtube є інтерв’ю з нею, записане ще до того як її зловили. Вона розповідає про New York. Її вражає, що вийшовши на Manhattan в будь-якому кафе можна зустріти відомих людей (знаменитостей). Це не тому, що тим людям хтось платить, щоб вони ходили спеціально по тих кафе, але тому, що відомих людей саме у New York (і на Manhattan зокрема) дуже багато.

Легше добитися успіху в успішному середовищі ніж у середовищі невдах. Коли ви спілкуєтесь з успішними людьми, їхні досягнення стають для вас звичними, а отже досяжними.

Якщо дивитись на чайник він не закипить, треба включити його у мережу. Включіть себе у мережу.

Успіх, хоч ми його сприймаємо як щось індивідуальне, має колективну природу.