Кінець 1990-х. Нас було п’ятеро. Всі двадцять-з-чимось-літні, всі from Ukraine. Ми сиділи за новорічним столом в домі старшого подружжя італійців. Двоповерховий особняк Він колишній електрик, вона колишня продавчиня.
Вони сказали, що не говорять англійською і розмова відбувалась на суміші жестів та латинських слів.
Господиня (подаючи на стіл оливки): Olive
Хтось з нас: О! (показуємо що великі), Ukraina olive > о (показуємо, що меланькі)
Господиня (подаючи на стіл сир): Formaggio
Хтось із нас: О! (показуємо що смачний), Ukraina formaggio > o (кривимось, несмачний)
Через деякий час такої розмови. Господиня спиталася "А у вас в Україні, взагалі є якісь фабрики чи заводи?" Не знаю як дійшло до питання про промисловість, і як ми зрозуміли італійську, але нам стало якось... ніяково.
Часто можна почути від людей, що місце їхньої праці найгірше, а довкола лише вороги, і взагалі, що їхнє життя то пекло. Нащо таке говорити? Ліпше витратити енергію для змін.
Якщо ви бачите, що хтось досягнув кращих результатів ніж ви, не потрібно йому розповідати про свої невдачі, краще в нього спитатись як саме йому вдалось досягти таких чудових результатів. Дізнавшись, треба спробувати самому.