Сьогодні, як і вчора і двадцять п’ять років тому у гниючому совку основна проблема була і є безвідповідальність. Це таке специфічне відчуття, що у ситуації винен хтось інший, не ми і вже точно не я. Що за весь цей бардак відповідатиме той хлопець, або взагалі ніхто не відповідатиме. Що Бога не існує, що заповіді відмінили і взагалі, хто тепер вірить у казки?
Адже ж так? Хіба інакше думають безвідповідальні керівники, яким байдуже до того, що і як роблять їхні співпрацівники, куди котяться їхні установи і що можливо вони будуть останніми керівниками цих установ, бо ці установ просто лікувідують.
Хіба інакше думають безвідповідальні працівники, які наслідуючи приклад своїх безвідповідальних керівників і замість працювати і створювати новий якісний продукт, сумлінно надавати послуги, мучать себе і всіх довкола своєю некомпетентність та байдужістю.
Хіба не ці думки заважають молодим дівчатам та хлопцям в університетських аудиторіях зосередитись на вивченні предмету ?
Коли заходжу в таку аудиторію в мене завжди пробиває питання: Що за хєрня?
А потім починається тема всьопропало насзливають зарада та інший суцільний негативізм. Самонавіювання в очікуванні повного піз...ца який так і не приходить, але очікування якого отруює кожну мить вашого життя.
Харош кивати на всіх довкола. Час зосередитись на тому, що ми можемо зробити і змінити. Бо за все, що стосується наших дій, відповідати доведеться зрештою нам самим.
Кармічна теорія про це і Євангеліє з Апокаліпсисом про це і доля людей довкола нас наглядний урок, що все має свій початок і кінець, що безвідповідальність це облудний, небезпечний і шкідливий концепт.
Доброго ранку! Вітаю з пробудженням.