Цей останній документ не змінився з часів УРСР. Крім громадянства він містить наприклад дику з точки зору сучасності графу "національність", а своє ім’я, прізвище і по батькові треба написати три рази на чотирьох сторінках. Фактично це два в одному. Вся інформація заповнюється у графи, а потім ще раз пишеться у розповідній формі в т.зв. "біографії".
Ми заповнюємо анкети від руки в еру доступних персональних комп’ютерів і ведемо паперовий документообіг в еру електронних мереж. Цей протокол обміну даними не просто данина традиції чи ретростиль. Це як удар по яйцях. Щоб кожен хто влаштовується на роботу одразу зрозумів, ніяких змін і новацій тут не чекають. Натомість тут чекають, що маючи вищу освіту, науковий ступінь і вчене звання, ви напишете своє ім’я тричі на чотирьох сторінках і не будете ставити зайвих питань.
Коли всі документи перевірено і поскладано в прозорий полімерний файлик, вас можна привітати з закінченням першого етапу. І поки ви попиваєте каву і насолоджуєтесь спекою літніх днів, ваша заява і весь пакет мандруватимуть коридорами, збираючи підписи завідувача кафедри, декана, проректора, ректора і врешті начальника планово-фінансового відділу, де визначать скільки грошей вам платитимуть. Сума залежить від ваших дипломів, законодавства і доброї волі адміністрації навчального закладу це законодавство виконувати повною мірою. Бувають випадки, коли люди впродовж багатьох місяців одержували значно меншу платню ніж їм гарантувало законодавство. А тому дуже важливо у вересні поцікавитись в бухгалтерії про розмір вашого окладу і всіх належних доплат. Навідміну від листка обліку кадрів це питання, в якому не варто йти на компроміси з власним здоровим глуздом. Для таких компромісів у вас ще буде багато інших нагод.
Але ще повернімось до вашої заяви і документів. Як правило вони подорожують потягом. Тобто збираються всі пакети з одної кафедри, далі з факультету і тоді чудесним чином вони переносяться у вищі кабінети. Потягів від факультету може бути кілька, бо так не буває щоб всі все зібрали правильно з першого разу. Але справжній екстрім, це коли ви не встигли на жодний і ваші документи треба переміщувати в ручному режимі. Маю на увазі у режимі ваших персональних рук і ніг. Навчальні заклади як правило мають декілька корпусів і зрештою навіть якщо всі адміністративні кабінети розташовуються в одному з них вони люблять різіні кінці коридорів та різні поверхи. І ще одне: правило ночі. Ви не можете одержати підписи проректора та ректора в один день. Ну хіба обоє ваші добрі знайомі.
Чому може виникнути потреба в цій біганині? Ви можете здати заяву і документи і навіть приступити до викладання, але доки не буде наказу на ваше зарахування ви працюватимете безкоштовно а кошти вам нарахують з дати виходу наказу і тут нічо не може бути заднім числом. Пам’ятаю одного року десяток другий сумісників в одному університеті попрацював два тижні на добровільних засадах навіть про це не підозрюючи. Уявляєте яка економія коштів для держави ! (це була іронія)
Мої угорські колеги розповіли, що в них на роботу на безоплатній основі оформлюються пенсіонери. Викладачі працюють, а університет не платить їм грошей взагалі. У них хороші пенсії, багато вільного часу, чому б і не попрацювати. Але вам хороша пенсія не світить тому, якщо ви принесли пакет документів пізнього серпня краще докласти зусиль і пересвідчитись що наказ на ваше зарахування зявиться до першого вересня.