Щоб не відбувалося довкола універ стоятиме. Тут завжди буде той самий ректор. Ті самі колеги яких переобиратимуть на нові терміни до дрімучої старості. Тут завжди будуть люди, яким ой як треба цей наспрравді мало що тепер вартий диплом. Яким треба заліки, іспити, курсові і дипломні. Чи ті кому треба репертиторство для вступу (їх тут називають козликами). Тут завждти буде держ бюджет багатоміліонний, який буде кому поділити. І тут завжди буде престиж (це особливе відчуття коли тобі здається, що люди переймаються до тебе особливою повагою тільки за те що ти тут працюєш). І тут завжди будуть залякані студенти. Витерши ноги об яких ви завжди зможете потішити своє его.
І усе це варте того щоб кожного семестру заповнювати пачки нікому не потрібних паперів, вислуховувати безглузді відповіді на так само безглузді питання, читати сотні сторінок плагіату і з поважним виглядом заповнювати сотні заліковок, а ще привчити себе мовчазно слухати лицемірні теревені на зборах та забавах. Бо стабільність важливіша понад усе.
Але одного разу на дверях головного копусу почеплять листок А4 паперу з вашою фотографією і двома датами та коротким текстом. І стабільність закінчиться.