Будь-яка руйнація розчищає місце для чогось нового. Інакше кажучи коли руйнуються наші плани, з ними руйнується тюрма, в яку ми схильні замуровувати своє майбутнє цеглинками наших планів.
Якщо б завжди виходили все так як планують люди, людство давно б себе закатрупило. Бо не все, що здається нам добрим, є добрим для нас.
Важко тішитись руйнації. Це напевно треба бути трохи крейзі. Але хіба не стає радісно на душі коли перед очима чистий горизонт?