Життя часто виглядає як проза розповідними
реченнями. Але всі ці речення це відповіді на питання, які ми ставили і ставимо.
І часто ми не свідомі цих питань, хоча вважаємо, що в нас питань нема.
Якщо ми не знаходимо відповіді, може вся справа в питаннях, які ми ставимо? Можливо неправильні питання?