5/21/2013

Чорні пірамідки


В далекому 2010 р коли табачнік тільки но став міністром за його підписом вийшов наказ "Про організацію та вдосконалення..."   В цьому наказі є цікавий пункт: всі дипломні роботи (і бакалаврів і спеціалістів і магістрів) не залежно від спеціальності мають містити розділ про охорону праці і безпеку життєдіяльності. Тобто не залежно про що ви пишете: Ганну Ахметову чи про Геракла і Україну чи навіть про видатного українського письменника Чехова у вас має бути розділ "Охорона праці і безпека життєдіяльності". Звичайно це маразм і таких розділів ніхто не писав. Але приїхала перевірка з міністерства і виявила цей недолік. Тож цього року на виконання наказу міністерства в дипломних роботах нашого факультету буде додатковий розділ.

Вперше коли про це чує людина в неї з’являється на обличчі вираз такої недовірливої іронії, коли ви відчуваєте що з вас деруть лаха, проте потім, коли приходить усвідомлення, що це не жарт, то наступає доволі емоційна реакція.

Ввечері вдома я переглядав книжку професора Сорочана з Харкова про "Ремесло медієвіста" (ну це на вічну тему як писати курсові роботи) і натрапив там на історію, яка дуже добре все пояснює. Автор описує експеримент (знятий на відео), який у 80-х роках радянські психологи поставили на дітях. Групі дітей показували дві пірамідки білу і чорну, і просили, щоб коли до кімнати зайде нова дитина, то вони сказали, що обидві пірамідки чорні. Ну заходить до кімнати новий хлопчик. Експериментатор питає в дітей: якого кольору пірамідки? Всі по черзі кажуть що вони чорні (хоча одна біла). Черга доходить до того нового хлопчика і він під впливом колективу також каже, що обидві чорні, а потім коли його просять дати білу пірамідку, в нього з очей течуть сльози. 

Фактично весь цей маразм триває лише через нашу мовчазну згоду.