Розрита могила

На дворі був початок "пєрєстройкі", а я був у сьому класі. На уроці української літератури вчителька нам сказала, що можна заробити додаткову "п'ятірку" (тоді то був найвищий бал), якщо розповісти вірш на шевченківському вечорі.

Вдома стягнувши зі стелажа всі десять томів академічного видання творів Шевченка, я почав читати назви віршів. Особливо мені сподобалась ось ця: "Розрита могила". Авжеж тоді я слухав важкий метал.

Наступного дня я підійшов до вчительки і запитав, чи можна розповісти на вечері цей вірш. Вона не підводячи очей сказала:

"Ні, Назаре, цей вірш не можна. А чому запитай у своїх батьків".

Я добре запам'ятав ці слова, як і слова нашої заучки, яка втокмачувала нам, що у нас дуже щасливе дитинство, і ніжно звала нас "нєдобітим бендеровскім отрод'єм".

Так, поступово я зрозумів, що Бандера і Шевченко, це значно крутіше ніж Айрон Мейден і Металліка.

PS Прочитайте "Розриту могилу". Там про нас.