Василина Думан була
найкрутішою студенткою новоствореного факультету культури і мистецтв. Вона рідко
приходила на пари. Раз чи два в семестр (ну може частіше, може як на які).
Знала практично все, що було в програмі та ще пару приколів додатково, спеціально для
троллінгу викладачів.
Коли з англійської їй не поставити залік через прогули, Василина накатала кляузу і залік поставити, лиш би спекатись ще більших проблем. Коли одного разу я
сказав їй, що в цьому семестрі вона відвідала більше лекцій ніж в попередньому
і що це дуже добре і бла-бла-бла. Знаєте, що вона мені відповіла? «Ви думаєте
це ваша заслуга ?!» З виразом обличчя в стилі мему «not impressed».
Не знаю якого кольору був у неї диплом, але Василина стала професійною журналісткою. Читав кілька її інтерв'ю. Всі всі вони живі, всі вони на межі. Щоб зробити репортаж про незрячих людей, вона
прожила день із зав'язаними очима, а щоб написати про вибори поїхала з
Марією Стасенко в Ізмаїл (добре хоч не в Єнакієво).
Система її не
зламала, не зіпсувала, не наклала на неї свою печать. Настане день, коли такі
люди як Василина змінять систему.