Змінити все

На парламентських виборах в 1994-му, перших в незалежній Україні, на проспекті Шевченка, 15 на висоту трьох поверхів вивісили вертикальні жовті штандарти з чорним знаком подібним на свастику. Машини зупинялися, люди дивувалися, що це таке? На 12-ому каналі в дебатах кандидати в депутати приходили в чорних сорочках і зі сталевим поглядом в очах розповідали про український соціал-націоналізм. Кожен паркан в місті був заклеєний агітками з тим самим знаком по середині. Їх було так багато що аж рябіло в очах.

В день виборів прийшов момент істини. Тоді, не переміг ніхто. Ні, за них голосували і в деяких округах вони набрали і були навіть на другому місці. Але цього було замало. Тоді переможець забирав усе.

Пройшло вісімнадцять років.

Свобода у Верховній Раді. Вони змінили назву, знак і лідера, і з того старого складу не залишилось майже нікого, але дехто пройшов весь шлях до кінця. Ця історія успіху свідчить:  хто йде до мети, які б мізерні не були його шанси, якщо він проявить наполегливість, то кудись, колись таки прийде.

PS Тепер подивимось як - що вони там наобіцяли ? - рука не здригнеться змінити все.