То скільки часу нас пам’ятатимуть? Рік? Два? Десять? Скільки людей прийде на першу другу на десяту річницю нашої смерті? Відповідь може не сподобатись: нас забудуть на другий день після похорон. Так, є рідні, але щоб глянути правді у вічі дайте відповідь: як часто ви ходите на могили предків?
Все, що ми робимо за життя, тільки начерк, чернетка, конспект лекцій, який спалять на вечірці з нагоди успішно зданої сесії. Все зроблене сьогодні, забудуть завтра. Ми нічим не ризикуємо. Тому треба відкинути страх преде критикою, чужою оцінкою, взагалі страх перед людьми. Боятись треба лише Бога, дослухаючись до голосу сумління. А цей голос говорить: не сиди без діла, берись до праці, живи згідно з покликанням.