Перший хороший шанс з’явився в 1997. Вибивши з групи Португалію, в плейоф вийшли на Хорватію. Після виїздного матчу рахунок був не в нашу користь, але граючи вдома забили гол і потім ще один, який урівнював шанси. Цей другий гол суддя не зарахував. Просто так. Без причини. Як злий умисел. Вся країна була обурена. Його пірзвище – Педерсон – стало прозивним.
Чи було так само вчора? Всі звикли до обману і брехні? Це вже норма? Хіба це євро 2012 в нашій країні не пир підчас чуми?
Так зараз літо на дворі. Та не час розслаблятись. Час готуватись. Осінню в нас знову буде шанс. Питання: чи готові ви піти до кінця?
PS Якби вам трапилась людина з донецького стадіону, ось як би ви їй поясили, що таке збірна України? Можна приблизно так: коли збірна виходить на поле, то вона представляє весь наш народ. І коли кому пощастить бути на трибунах, то він також частина збірної. Дванадцятий гравець. А гравцю не личить сидіти і мовчати, відпочивати, чекати і втикати. Навіть якщо він Донбасс. Суть не в футболі. Суть в нас.