198? рік. Нас п’ятеро і слоїки з фарбою готові. Сутінки. Пізня осінь. Ще нема снігу, але вже холодно. Ми йдем через переіменовану вулицю Миру, повз політехніку, в напрямку до церкви Святого Юра.
Ми в сквері в темряві. Чекаєм. Зупинка добре освітлена, там поруч височить десятиметровий металічний стенд. На ньому три жінки, що символізують три радянські республіки і гасла окупаційного режиму. Ми вирішили закидати їх слоїками з фарбою. Крейзі.
Ми бігли швидко, кидали високо і наповному серйозні думали, що нас можуть арештувати. Скло розбилось об метал і фарба залили слова і обличчя. Нас ніхто не ловив і ніхто не спіймав.
Невдовзі режим завалився.