Відпущення

Коли щось погане трапляється в нашому житті, ми намагаємося забути. І чим більше ми намагаємось тим сильніше це вгризається в нашу пам’ять. Карбується на скрижалях, таврується розпеченим залізом.

Всесвіт рухається через час, а частка нашої пам’яті застрягла в минулому. Це так наче їхати на поїзді вхопившись рукою за опору станції. Поїзд не зупиниться і опора не зрушиться, рука болітиме аж поки не трісне заливши кров’ю вседовкруг.

Що можна зробити? Віпустити.

Як? Визнати свою вину і попросити прощення.