Як визначити з ким маєш справу?

Коли ми до когось звертаємось за допомогою. Коли потребуємо допомоги в чомусь з чим не можемо дати раду самі. Ми не знаємо. Чи робота яку мають зробити для нас буде зроблена добре. І чим вищі ставки тим нам треба мати більшу певність.

Ось дві поради.

Кожне ваше питання має одержати відповідь. Хоч би ось таку "Я не знаю, але я з’ясую відповідь і повідомлю вам". Якщо людина не хоче відповідати на ваші питання, тим більше якщо вони дурні, а отже легкі, то чи захоче вона робити для вас роботу яка складна?

Той хто справді збирається вам допомогти обов"язково буде задавати питання. Багато питань. Бо той хто справді щось вміє, вміє це завдяки інформації. Затуліть всі вікна фанерою і спробуйте вбратись відповідно до погоди на двір.

Хто це все організовує?

Університет? Міністерство? Адміністрація президента? Світовий уряд? Ми живемо в суспільстві, яке не може без органзіаторів і орагнізації. Але це ж дурниця.

Орагнізовує той, хто приходить.

Є акції без організаторів, але немає акцій без учасників.

Можливість змін

Коли перед нами постає проблема, ми прагнемо її пошвидше спекатись. Через поспіх робимо помилки.

Насправді вирішення проблеми не принесе спокою.

Спокій не залежить від наявності/відсутності проблем, бо проблеми є завжди. Більші чи менші, нагальні чи відтерміновані. Завжди.

Тому, прагнення спокою не має нас примушувати до поспіху з вирішенням проблем.

Якщо поглянути на проблему не як на проблему, а як на можливість. Можливість змін. Тоді можна не просто спекатись проблеми, але скористатись з її появи.

Зраджена довіра

Ми довіряємо. І нашу довіру підтверджують і наша довіра зростає, але буває, що нашу довіру зраджують.

Розмірковуючи над можливими варіантами завжди треба брати до уваги останній варіант. Коли когось рекомендуємо, і коли рекомендують нас, і коли ми вирішуємо діяти відповідно до чиїхось рекомендацій.

Коли когось рекомендуємо ми ризикуємо, бо той кого ми рекомендуємо може виявитись іншим ніж ми його сприймаємо.

Коли рекомендують нас ми ризикуємо, бо можемо втратити довіру того хто нас рекомендує, адже він можливо переоцінює нас.

Коли ми вирішуємо діяти відповідно до чиїхось рекомендацій ми ризикуємо, бо той хто рекомендує може і не знати кого він рекомендує.

Зраджена довіра стає між людьми стіною.

Як її розбити? Словами і діями.

Слова: "прошу вибачення, я припустився помилки".
Дія: компенсація.

Один із них?

Є люди, які попри всі свої успіхи продовжують нити, що їм гірше всіх. Вони настільки нахабніють іноді, що жаліються навіть тим, кому дійсно важко і хто заслуговує на жалість.

Є люди, які говорять лише про себе і як тема змінюється вони одразу позіхають і поглядають на годинник, або починають інтенсивно вдивлятися в екран свого мобільного телефона.

Є люди, на обличчі яких завжди невдоволений вираз і усмішка там з’являється лише тоді, коли їм щось від когось дуже треба. Це не щира усмішка.

Вони довкола. Вони скрізь. Питання: Чи ти один із них?

Недоліки

Усі люди мають недоліки.

Одні не знають, що в них є недоліки. І то зле.

Інші знають. Але то ще не є добре.

Адже можна знати і нічого не робити чи навіть робити ще гірше.

Добре - це коли ти знаєш про свої недоліки і працюєш щоб їх подолати.

Недоліків вистачить для праці впродовж цілого життя.

Суть не в перемозі, суть у боротьбі.

Маркетинг

Важко вчитись, коли оцінку можна купити.

Коли оцінку можна купити, то викладання – це маркетинг оцінки, її продаж.

Добір матеріалу (маса зайвих і неважливих деталей),
його виклад (монотонне бурмотіння собі під ніс тексту з книжки),
ставлення (сядьте, не мельтишіть і т.д. + нідобрийденьнідопобачення)
і навіть мова жестів (скривлена міна яквсерединап’ятницю)
усе має переконати учня, що йому треба купити оцінку.

Треба звалювати з такого "навчання".

Схема

Ось стандартна схема навчання:

1. Ми починаємо освоювати щось нове, тішимось як малі діти і кажемо собі, який сьогодні класний день.

2. Усе виявляється значно складніше ніж насправді й ми питаємось, а чи воно нам справді треба ?

3. Ми розчаровуємося у своїх здібностях і лишаємося того ровера.

Пропоную альтернативний третій пункт.

3а. Ми звертаємося за консультацією до експертів, вивчаємо досвід попередників, проявляємо наполегливість і досягаємо мети.

Самостійність

Коли ми вчимося ми думаємо про момент, коли вчитись не треба буде більше ніколи. Таким моментом вважають вручення диплому – радісну подію і добрий привід щоб напитись.

Зранку з похмілля приходить усвідомлення, що навчання ніхто не відмінив, просто вчитись тепер доведеться самому.