Що ви зробите, коли прийшовши на стадіон дивитись футбольний матч, дізнаєтесь, що цей матч договірний, тобто його результат визначено наперед?
Впринципі є два варіанти. Перший – залишитись і дивитись попиваючи пиво чи горілку з друзями на трибунах жартуючи з приводу подій на полі. Другий – піти зі стадіону і знайти собі цікавіше та корисніше заняття ніж переглядати імітацію футболу.
Живучи в системі, ми сприймаємо її як належне. Ми звикаємо до порядку речей і не замислюємось, чому все відбувається, так як воно відбувається. У нас формується уявлення про власне значення у системі й нам здається, що це уявлення і є цим значенням.
Так триває доки одного сонячного дня, чи похмурого ранку, чи в обід, а чи у вечір, чи прокинувшись посеред ночі ми раптом усвідомлюємо, що система давно зламалася, вилетіла і накрилася, чи можливо вона ніколи не працювала, а якщо і працювала, то це було задовго до того, як ми у неї потрапили, і, що незалежно від цих історичних обставин, у момент часу, коли ми про це думаємо, система насправді несистеми, а лише імітація.
Якщо цей момент прозріння ще не наступив, то він наступить, а якщо вже наступив, то який вибір зробити? Залишитись значить марнувати час і нерви, тому треба піти і вивеcти ближніх.
Не з однієї країни в іншу, і не з однієї організації в іншу, і не з однієї роботи на іншу.