Зразок

Чи ви мрієте? Про майбутнє? Не про гаджети. Про життя. Як знати чи збудеться? Як зробити так щоб збулося?

Важко робити щось вперше. Без зразка. Часто щось вважається неможливим доки хтось один не зробить це. Тоді це враз стає підсилу багатьом. До нас жило багато людей. Це зразки. Приклади того, що можна досягнути. Наші мрії здійснились у їхньому житті.

Де про це можна прочитати? В автобіографіях видатних людей. 

Відповідальність

Щоб не ходити туди куди нас посилають, а ви знаєте куди нас найчастіше посилають, треба знати, хто ми, звідки ми і тоді будемо знати куди нам треба, а отже підем туди де треба нам, а не туди де хтось нас послав заради власних інтересів.

Нам вбивали в голову шкідливі ідеї. Різними способами. Був спосіб заборон і переслідувань, був спосіб навпаки фальшивої нав’язливості, але результат мав бути той самий – нехіть до свого, до рідного.

У нас є розум, здатний зрозуміти, і серце, здатне відчути, і очі, здатні побачити. Нам ніхто нічого не винен. Спротив наш обов’язок. Відсутність спротиву це наша відповідальність. 

Чужі речі

В мене були чужі речі. Хороші речі. Їх ніхто не просив назад і вони в мене лежали багато років. Як тільки повернув їх, того ж дня, знайшов ще кращу річ, яку давно хотів мати.

Тримаючи те, що нам не належить, ми не пускаємо до себе найкраще. Віддавши чуже, ми одержуємо те, чого справді прагнемо. 

Твій чин

Освіта не обов’язкова. Тим більше вища. Тим більше така як в нас. Потрібен диплом. І краще, щоб він був такий як в нас. Так каже багато хто. Але... чинить всупереч своїм уявленням.

Велика помилка ходити на лекції, якщо потрібен лише диплом. Ходити на лекції значить марнувати свій час. Якщо потрібен лише диплом. Комусь потрібні роки, щоб це усвідомити. Втрачені роки. Їх не повернеш назад.

Треба знати, що тобі потрібно. Освіту не можливо здобути, якщо не хотіти її здобути, якщо думати лише про диплом. Освіта сама не прийде, не стане на порозі, не попросить, щоб її впустили. Освіта – це чин. Твій чин.  

Думки

Ми маємо думки, але ми їх не знаємо. Доки не почнемо думати. Чи писати. Чи говорити. Якщо думки не висловлювати, вони щезають.

Шукати допомоги в інших

Нам часто здається, що інші мають знати про наші потреби. Так наче в інших нема іншої роботи лише як довідуватись, що у нас в голові. Інколи іншим треба розповісти, а що власне нам треба.

Звичайно нам можуть відмовити чи послати подалі, але нам також інколи можуть і допомогти.

Коли ми мовчимо і не виявляємо наших потреб ми у програші, адже наші потреби лишають невдоволеними, коли ж ми заявляємо про них ми завжди виграємо. Навіть коли нам відмовляють, це теж виграш, бо ми дістаємо поштовх іти далі шукати допомоги як не в цих, то в інших інших. 

Тягар

Прийшов до дому і стер ITunes і всю бібліотеку mp3. Колись давно був викинув штук сорок дисків, забитих вщерть важким металом. Момент, і те, що було поруч так довго, щезло. Коли щось відволікає, задурманює, прив’язує, стає тягарем – цього треба позбутись.  

Система

Нас вчили, що треба коритись системі. Треба виконувати приписи. Якщо тобі система дала владу над ближніми, треба дбати не про ближніх, а про добро системи – так нас учили.

Систему створили люди заради власної вигоди, заради контролю, щоб мати вибачення перед своєю совістю за зло, що вчиняється ближнім. Система не справделива. Хоча не можемо уникнути взаємодії з системою, але вибір чи коритись системі, чи її обійти є повсякчас.

Треба порушувати приписи системи заради добра ближніх.

Ілюзії

Ілюзії – це кайдани.

Коли ілюзії розбиваються, то їхні уламки ранять нас. Якщо не зважати на біль від подряпин, а прислухатись до свого серця, то можна відчути радість свободи. 

Ілюзії розбиваються, ми стаємо вільними.