Думю з його боку це був комплімент. Україна не на розломі, ми по тамтой бік межі. В нашому суспільстві амбіції важливіші за закони.
Швидкі тестові питання: ви готові відмовитись від "відмінно" в атестаті заради чесного складання іспиту? А від стипендії заради дотримання правил? Що краще швидкий успіх чи може чисте сумління?
За всі роки викладання ще ні разу не бачив, щоб на іспиті ніхто не скористався шпаргалкою. Зі своїх студентських років пригадую, що сам це постійно робив. Зрештою хіба викладачі кращі за студентів в дотриманні правил? Та вони перші переступають всі реальні та віртуальні межі, коли справа доходить до кар’єри та матеріальної вигоди.
То звідки почати наводити порядок? Найчастіша відповідь, яку я чую, що почитанти треба із себе. І люди у Львові, які тепер терпеливо стоять на світлофорі на червоне світло, хоча на дорозі і близько не видно жоного авто, свідчення того, що хтось таки наводить порядок із собою. Але цього не достатньо. Бо як не можливо побутувати комунізм в окремо взятій країні, так і не достатньо навести порядок з окремим індивідом. Якщо цей індивід не почне наводити поряок довкола себе, то його дуже швидко поглине безпорядок інших.
Отже, не достатньо самому дотримуватись правил, потірбно добиватись щоб правил дотримувались ті, хто поруч. Ось ця друга частина в нашому випадку особливо складна, бо в нашій культурі з дитинства людей привчають "ти сі туди не пхай, нашо тобі то треба?".
Скінчилося. Пхайтесь! Вам то справді треба!
Всі наші революції були боротьбою за порядок на макро рівні суспільних відносин, бо в його відсутності корінь олігархії, корупції і такої разючої соціальної нерівності, якої немає в жодній країні Європи.