Що ж робити? Мені радили рахувати до двадцяти п'яти. Нє, серйозно, ви уявляєте ситуацію як вас виштовхують з матами з маршрутки, а ви стоїте і рахуєте до двадцяти п'яти ?! Ок, є хитріша порада. Відкласти помсту до завтра. Так ви обманюєте себе, бо наче і не пробачили образи, але і не накоїли більших дурниць. До завтра ви охолонете і подумаєте: а воно мені треба? І ніби все гаразд. Та чи справді це так? Чи не залишиться після цього осад на душі, який не так просто буде віддерти як він зачерствіє? І перша і друга техніка не вирішують проблеми, вони лише гіпотетично можуть нас стримати від дій, щоб не примножувати ненависті, але вони її не ліквідують, навпаки консервують у нас під серцем. І рано чи пізно вона просте отруйним врожаєм зла.
Хочу поділитись тим що я недавно відкрив, хоч знав про це давно і читав про це не раз і не раз мені про це говорили. Не залежно від ваших релігійних переконань спробуйте в ситуації коли вас дістали, замість кидатись як бик на червоне чи хитромудро снувати план вишуканої помсти, попросити для цих людей добра. Скажіть про себе: нехай у них все буде добре. І відкажіть мовчазно молитву. Це можна зробити і в тих випадках коли ми когось судимо зверхнім поглядом, чи коли бачимо когось у біді.
Хвилина нашої уваги, нашого доброзичливого зосередження на проблемі іншої людини будь то її злоба, її падіння чи її біль може змінити все. Не знаю наскільки для тієї людини, але для нас однозначно. Спробуйте. Ви не пошкодуєте. І не забудьте мені прислати відгук.