Вперше забагато років я пішов на Шевченківський вечір. Я пам'ятаю ті вечори ще зі школи. Але цього разу все обійшлося без нафталінових промов. Професійна декламація на 50 хв. в супроводі віолончелі, фортепіано і жіночого вокалу. Готика. І вже третій день слова Шевченка крутяться в моїй голові.
Багатьом його фразам ми надаємо сучасний зміст і вони справді підходять. Ще на революції був задум зробити відео. Мікс фрагментів Шевченка з похмурим саундтреком і кадри з подій на Майдані і на Грушевського. Не склалося. Але той задум все таки вдалось сьогодні втілити.
В старшого сина в школі вчителька дала завдання всім учням хто хоче зробити стінгазету з батьками до шевченківських днів. Ми і зробили. Ось результат.