Рано чи пізно тебе викидає з потоку на берег і ти як риба хапаєш повітря, але годі надихатись. І ти хочеш ще.
Навіть якщо воно вже не повернеться, то залишиться світлим спогадом. Як поворотний пункт життя. Пройшовши який ти вже ніколи не будеш такою як була.
Якщо це затишшя перед бурею, то як ви готується до бурі?